Ухвала суду № 42921807, 02.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/4680/14-к 02.03.2015 02.03.2015 02.03.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Дзюби Ф.С. Кваші С.В. Пісного І.М.

за участю секретаря - Ястреби С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Первомайської міжрайонної

прокуратури Мішустіна М. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.12.2014р., яким:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санкт-Петербург, Росія, раніше судимого:

09.04.1992 року Первомайським районним судом Миколаївської області, за ч. 2 ст. 81 КК України (в редакції 1960 року), до 2-х років позбавлення волі, звільнився 12.03.1993 року на підставі ст. 54 ч. 2 КК України; 13.07.1994 року Світловодським міським судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 81, ч. 3 ст. 140 , ст. 17, ч. 3 ст. 81, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк З роки з конфіскацією майна, звільнився 04.02.1997 року; 14.04.1997 року Київським районним судом міста Донецька, за ч. 3 ст. 222 КК України (в редакції 1960 року) до двох років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 04.08.1998 року за відбуттям строку покарання; 14.05.2004 року судовою палатою по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області за п. п. "а", "і" ,"з" ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 42 КК України, до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 20.02.2013 року по постанові Перевальського районного суду Луганської області на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 18 днів.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

_____________________

Справа № 11кп/784/135/15р. Головуючий 1-ї інстанції Соцька С.О..

Категорія: ч. 2 ст. 125 КК України Суддя апеляційної інстанції Дзюба Ф.С.

Учасники судового провадження:

прокурор - Денисенко В.В.

обвинувачений - ОСОБА_6

захисник - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляції прокурор просить вирок міськрайонного суду в частині призначеного покарання скасувати, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 6-ти місяців арешту. На підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду Донецької області від 14.05.2004р. та остаточно призначити ОСОБА_6 за сукупністю вироків покарання у виді 2-х років позбавлення волі.

У ході апеляційного розгляду повторно дослідити матеріали провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.12.2014р. ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до 2-х місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднано невідбуте покарання за вироком апеляційного суду Донецької області від 14.05.2004р. і остаточно призначено до відбуття покарання у виді 3-х місяців арешту.

Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6, на користь ОСОБА_8, матеріальну шкоду в сумі 991,05 грн., та моральну шкоду в сумі 2000 грн., на користь держави витрати в сумі 491,40 грн. за проведення судових експертиз та на користь місцевого бюджету м. Первомайська завдану матеріальну шкоду лікувальній установі Первомайській центральній міській багатопрофільної лікарні в сумі 1462 грн. 43 коп.

Узагальнені доводи апеляції.

На обґрунтування своєї апеляції апелянт вказав що судом на його думку не правильно застосовано кримінальний закон в частині призначення покарання за сукупністю вироків за ст. 71 КК України, а також вказує, що призначене судом покарання не відповідає особі засудженого, який раніше був неодноразово судимий, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, в стані алкогольного сп'яніння та не бажав відшкодувати витрати на лікування потерпілого.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_6 визнано винним в тому, що 29 серпня 2014 року близько 01.30 години, він, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння біля бару «Колібрі» в м. Первомайську Миколаївської області по вул. Одеській на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс один удар ножем в область тулубу ОСОБА_8, чим спричинив останньому легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора в підтримку доводів апеляції, обвинуваченого та захисника які заперечували проти задоволення апеляції, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляції апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Дослідженими в судовому засіданні доказами, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, за обставин викладених у вироку, доведена і апелянтом не заперечується, як і не заперечується кваліфікація його дій за ст. 125 ч. 2 КК України.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Ці вимоги закону судом першої інстанції не виконані.

Так, органами досудового слідства та судом встановлено, що ОСОБА_6 останній раз засуджений вироком апеляційного суду Донецької області від 14.05.2004р., за п.п. «а», «і», «з» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 20.02.2013 року на підставі ст. 81 КК України ОСОБА_6 звільнено умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 18 днів.

У період невідбутої частини покарання ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.

При призначені остаточного покарання за сукупністю вироків обвинуваченому ОСОБА_9 у виді 3 місяців арешту, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, відповідно до якої остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Окрім того, апеляційний суд вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 місяців арешту не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, при ухваленні вироку суд не дав повної оцінки даним про особу обвинуваченого ОСОБА_6, який раніше неодноразово судимий (останній раз за вчинення умисного вбивства), вчинив злочин у період умовно - дострокового звільнення, в стані алкогольного сп'яніння, не

відшкодував потерпілому витрати на лікування.

Судом не враховано також обставини скоєння кримінального правопорушення, а саме, заподіяння потерпілому ножем легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (непроникаючої колото-різаної рани грудної клітини).

Наведене свідчить, що судом першої інстанції неповно враховані обставини щодо особи обвинуваченого. За таких обставин, призначене покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 місяців арешту є занадто м'яким.

Суд апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_6 кримінального покарання виходить з вимог ст. ст. 65-67, 71 КК України, тобто з урахуванням обставин, які врахував суд першої інстанції, характеру вчинення кримінального правопорушення, яке вчинено з застосуванням ножа, та положень ч. 4 ст. 71 КК України.

Тому, суд вважає, що доводи апеляції є слушними, в зв'язку з чим вирок суду першої інстанції, в частині призначеного покарання, підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Первомайської міжрайонної прокуратури Мішустіна М., задовольнити частково.

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року відносно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 4-ти місяців арешту.

На підставі ст. 71 КК України шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком апеляційного суду Донецької області від 14.05.2004р. остаточно призначити ОСОБА_6 за сукупністю вироків покарання у виді 2-х років позбавлення волі.

В іншій частині вказаний вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду Миколаївської області може бути оскаржено в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Миколаївської області протягом 3-х місяців з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який тримається під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.

судді: