Ухвала суду № 42903585, 19.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/63815/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Кобилянського М.Г.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

за касаційною скаргою Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року,

встановив:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2014 року задоволено позов Дочірнього підприємства "Південьтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 05.08.2014 р. ВП № 44171894 про стягнення виконавчого збору в сумі 339 562,78 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову суду першої інстанції залишено без руху з мотивів пропуску строку апеляційного оскарження і відсутності клопотання про його поновлення, а також у зв'язку з несплатою судового збору в розмірі 2436 грн.

У касаційній скарзі Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", просить скасувати ухвалу від 19 листопада 2014 року та направити справу для продовження апеляційного розгляду. Зазначає, що даний спір має немайновий характер.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову: майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги залежить від визначення характеру адміністративного позову як майнового або немайнового.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, звернення до суду з вимогою про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновою.

Враховуючи те, що предметом даного спору є постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про майновий характер заявлених вимог та необхідність справляння з них судового збору за відповідними ставками.

Оскільки відповідач не додав до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, то суд апеляційної інстанції правомірно залишив апеляційну скаргу без руху.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального законодавства при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги, тому підстав для скасування ухвали судді колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Кобилянський М.Г.