Ухвала суду № 42903586, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/61300/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Алеф" ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (далі - ТОВ фірма "Алеф" ЛТД) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні) в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року позов ТОВ фірми "Алеф" ЛТД задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишено без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Херсоні подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ фірмі "Алеф" ЛТД у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Херсоні проведена позапланова документальна виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2012 року. За результатами перевірки складено акт №1/15-4/23140525 від 02 січня 2013 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні винесено податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року: №0000071504, яким ТОВ фірмі "Алеф" ЛТД зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 490935, 00 грн.; №0000061504, яким ТОВ фірмі "Алеф" ЛТД зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 418955, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 209477, 50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ фірма "Алеф" ЛТД укладено договори на поставку продукції: із ЗЕ ТОВ "Інтервес" №01032012 від 01 березня 2012 року; з ТОВ "Южтехмонтаж" №20042012-3 від 20 квітня 2012 року. За рахунок господарських операцій сформовано податковий кредит. Реальність виконання договорів підтверджено первинними документами: податковими накладними, накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, випискою по рахунку ТОВ фірми "Алеф" ЛТД, товарно-транспортними накладними.

Висновки ДПІ у м. Херсоні про допущені порушення ґрунтуються на тому, що господарські операції ТОВ фірми "Алеф" ЛТД з контрагентами мають ознаки нікчемності через відсутність у контрагентів умов для господарської діяльності та невиконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пп. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що надані ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків. Також ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД надано докази подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, зокрема, копії договорів, укладених з іншими контрагентами-покупцями.

Невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ фірмою "Алеф" ЛТД не порушено вимог податкового законодавства, оскільки суми віднесені до податкового кредиту та бюджетного відшкодування на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ фірми "Алеф" ЛТД.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров