Ухвала суду № 42900533, 25.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №592/12095/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко О. А.Номер провадження 22-ц/788/429/15 Суддя-доповідач - Гагін М. В. Категорія - 47

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Рибалки В. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Садівниче товариство «Будівельник», про визнання частково недійсним державного акту на право приватної власності на землю, визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 січня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

При цьому доводить, що вона є власником 1\2 частини садового будинку та господарських споруд, а тому вважає, що за нею повинно бути визнано право власності на 1\2 частину земельної ділянки, як це і передбачено ст.120 ЗК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та її адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_6, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на законі та належним чином не доведено, що приватизована відповідачем у 2000 році земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08 липня 1978 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 листопада 2007 року шлюб між сторонами розірвано.

У 2000 році ОСОБА_4 на підставі рішення Піщанської сільської ради від 14 квітня 1999 року приватизував земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,1088 га в садівничому товаристві «Будівельник» та 16 травня 2000 року отримав державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 25 вересня 2014 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1\2 частину садового будинку НОМЕР_1 та 1\2 частину господарських будівель та споруд, які розташовані в садовому товаристві «Будівельник» на земельній ділянці НОМЕР_1, розміром0,1088 га.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 04 листопада 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,1088 га в садівничому товаристві «Будівельник» Піщанської сільської ради.

В матеріалах справи відсутній державний акт серії ЯИ №649730, виданий відповідачу 24 березня 2010 року, і в позовній заяві не зазначені підстави визнання його недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.22 та ст.24 КпШС України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них.

За змістом положень ст.ст.6, 17 ЗК України (в редакції чинній на травень 2000 року) земельна ділянка, одержана громадянином у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки така земельна ділянка не є майном, набутим подружжям під час шлюбу, а отримана громадянином у власність шляхом здійснення свого права на приватизацію.

Отже, сам по собі факт визнання за позивачем лише ідеальної частки (1\2) на спільне майно бувшого подружжя, без його реального поділу чи встановлення порядку користування, не може бути підставою для позбавлення відповідача права власності на землю й визнання такого права за позивачем, оскільки в такому випадку не відбувається переходу права власності на землю, як передбачено ст.120 ЗК України.

Проте, зазначені обставини не позбавляють позивача права ставити питання про виділення в натурі, на місцевості тієї частини земельної ділянки, що необхідна для користування та обслуговування своєї власності на умовах та у порядку, визначених ЗК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 січня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -