Ухвала суду № 42900522, 19.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/9310/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 11-кп/788/27/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Борсая В. М.,

суддів - Яременка Г. М., Захарченка О. П.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.

прокурора - Кравцової Л.М.

адвоката - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Суми в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Суми Новосела В.І., потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2014 року, яким

ОСОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в м. Охтирка Сумської області, а проживає в АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ст. 286 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з обвинуваченої процесуальні витрати 1229 грн, а також 7541 грн 80 коп. на користь Сумської облдержадміністрації за лікування потерпілого та 35 000 грн моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

18 червня 2014 року біля 16 години обвинувачена ОСОБА_6, керуючи автомобілем «CHERYSQR7130S21», державний номерний знак НОМЕР_1 та здійснюючи виїзд із другорядної дороги по вулиці Ковпака в м. Суми на головну дорогу по проспекту Курському в м. Суми, в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху не надала дорогу велосипедисту ОСОБА_4, який рухався по проспекту Курському в напрямку вулиці Л.України, що призвело до наїзду на велосипедиста та як наслідок отримання ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

В поданих апеляційних скаргах:

Обвинувачена ОСОБА_6 наголошує, що дорожньо-транспортна пригода сталася також і внаслідок дій самого потерпілого, який через неуважність при керуванні велосипедом не зміг своєчасно помітити на дорозі автомобіль під її керуванням та уникнути зіткнення. Крім того стверджує, що суд призначив їй надто суворе покарання та на задоволення моральної шкоди стягнув суму, яку їй важко буде виплатити з огляду на те, що у неї слабке здоров'я і на її утриманні знаходяться син та чоловік, які мають інвалідності. Вважає також, що суд мав призначити додаткову судову автотехнічну експертизу за наслідками проведеного з нею слідчого експерименту.

Потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати вирок та постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 за інкримінованим злочином покарання у виді позбавлення волі без випробування та надання іспитового строку, а також задовольнити його вимоги про стягнення з обвинуваченої коштів за нанесену йому моральну шкоду у розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Старший прокурор прокуратури м. Суми Новосел В.І. також просить вирок суду скасувати з підстав призначення обвинуваченій невиправдано м'якої міри покарання та ухвалити новий вирок, яким визначити обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за інкримінованим злочином у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вислухавши доповідь судді про обставини кримінального провадження та зміст поданих апеляційних скарг, обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника на підтримку скарги обвинуваченої, потерпілого ОСОБА_4 та його представника про призначення обвинуваченій більш суворого покарання та задоволення цивільного позову в повному обсязі, прокурора про задоволення апеляційної скарги прокурора Новосела В.І. та часткове задоволення скарги потерпілого, колегія суддів провівши судові дебати і вислухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину грунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах.

Твердження обвинуваченої та її захисника про те, що в дорожньо-транспортній пригоді вбачається вина потерпілого ОСОБА_4 є безпідставними.

Ці заперечення звинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції і спростовані наведеними у його вироку доказами.

Так, сама обвинувачена ОСОБА_6 у своїх показаннях в судовому засіданні в суді першої інстанції, а також при розгляді в апеляційному суді не заперечувала, що 18 червня 2014 року при керуванні автомобілем і виїзді із другорядної дороги на головну не надала перевагу в русі велосипедисту, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення велосипеда та автомобіля та як наслідок отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що рухався велосипедом по головній дорозі ближче до правого краю, а на перехресті вулиць Ковпака та проспекту Курський в м. Суми його збив автомобіль під керуванням обвинуваченої, яка в порушення правил дорожнього руху виїхала із другорядної дороги на головну та не пропустила його на велосипеді, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, крім того йому заподіяна моральна шкода, від відшкодування якої обвинувачена протягом тривалого часу ухиляється.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що 18 червня 2014 року біля 16 години керував автомобілем по проспекту Курському в м. Суми, в той час як попереду нього на велосипеді рухався раніше йому незнайомий ОСОБА_4 На перехресті вулиць Ковпака та проспекту Курський обвинувачена ОСОБА_6 виїхала автомобілем із другорядної дороги на проспект Курський, не пропустивши при цьому велосипедиста, внаслідок чого відбулося зіткнення велосипеда та автомобіля, в результаті якого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 18 червня 2014 року знаходився на тротуарі на проспекті Курському в м. Суми і бачив велосипедиста ОСОБА_4, який рухався в напрямку центру міста та на перехресті з вулицею Ковпака змінив напрямок руху ближче до правого краю проїжджої частини, при цьому самого зіткнення велосипедиста та автомобіля під керуванням ОСОБА_6 він не бачив.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 18 червня 2014 року, на перехресті вулиці Ковпака та проспекту Курський в м. Суми були зафіксовані автомобіль обвинуваченої ОСОБА_6 «CHERYSQR7130S21» та велосипед потерпілого, пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із висновком судової автотехнічної експертизи № 127 від 24 липня 2014 року, водій ОСОБА_6 при керуванні автомобілем допустила порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, при цьому такі дії знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відповідно до ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні клопотання обвинуваченої та її захисника про призначення додаткової автотехнічної експертизи, колегія суддів вважає, що для прийняття такого рішення судом апеляційної інстанції необхідно повторно дослідити матеріали кримінального провадження, що стосуються обставин дорожньо-транспортної пригоди, визначення можливих запитань автотехнічному експерту тощо, водночас з клопотанням про повторне дослідження уже встановлених обставин кримінального провадження учасники судового розгляду до суду не зверталися.

Крім того, судовий експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля ОСОБА_6 визначалась виконанням нею пункту 16.11 Правил дорожнього руху, зокрема наданням переваги в русі велосипедисту ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі і в умовах, якби ОСОБА_6 надала таку перевагу, самого зіткнення не виникло б, а тому, з технічної точки зору, невідповідності в діях водія ОСОБА_6 вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. При цьому в діях потерпілого ОСОБА_4 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою не вбачається.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 873 від 16 липня 2014 та № 44/2014 від 19 серпня 2014 року, потерпілому ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому лівої тім'яної кістки, синців тім'яно- потиличної ділянки голови зліва, забою лобних часток мозку.

Отже, результати огляду місця події, висновки зазначених експертиз, показання потерпілого, свідків, повністю підтверджують винуватість обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, а твердження обвинуваченої ОСОБА_6 про те, що в дорожньо-транспортній пригоді є вина і потерпілого, який мав технічну можливість запобігти настанню пригоди не змінюючи напрямку руху, не знайшло свого підтвердження.

Слід визнати необгрунтованими доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом матеріалів кримінального провадження.

Цивільний позов, який пред'явив потерпілий ОСОБА_4, вирішений відповідно до вимог цивільного та кримінального процесуального законодавства. Постановивши стягнути із засудженої на користь потерпілого 35 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд урахував характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з отриманими внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями, а тому наведені у апеляційній скарзі доводи обвинуваченої ОСОБА_6 про безпідставність задоволення цивільного позову у зазначеному розмірі, колегія суддів визнала необгрунтованими.

Порушень кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування чи зміни вироку при проведенні розслідування кримінального провадження правоохоронними органами, допитах обвинуваченої та під час розгляду справи в суді першої інстанції - не встановлено.

Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно й об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності, а дії засудженої за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, зокрема обвинувачена позитивно характеризується, має слабке здоров'я, на її утриманні син інвалід дитинства, а також чоловік інвалід 2 групи, раніше до кримінальної відповідальності вона не притягувалася.

Тому підстав для скасування чи зміни вироку суду, про що порушуються питання в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_4 та старшого прокурора прокуратури м. Суми Новосела В.І. - без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Борсай В. М. Яременко Г. М. Захарченко О. П.

З оригіналом згідно:

головуючий Борсай В.М.