Ухвала суду № 42900541, 26.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

Копія

Справа №592/9645/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Фоменко І. М.Номер провадження 22-ц/788/459/15 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Хвостика С. Г. , Левченко Т. А. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,

та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору іпотеки недійсним,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою № 188/Р-07 від 17 серпня 2007 року та договором про надання траншу № 188/Р-07-01 від 21 серпня 2007 року, перед ПАТ КБ «Приватбанк» в загальному розмірі 126 333,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банка України на дату розрахунку складає 1 009 406,26 грн., з яких: 40 309,75 дол. США - заборгованість за кредитом; 47 784,21 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 32 194,05 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штраф відповідно до Договору: 31,29 дол. США - штраф (фіксована частина); 6 014,40 дол. США - штраф (процентна складова), звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 56,07 кв.м., житловою площею 31,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 квітня 2000 року, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 17 серпня 2007 року) ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з визначеною сторонами вартістю предмета іпотеки в сумі 143 925 грн. 00 коп. і яка має бути початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Передано вищезазначений предмет іпотеки Банку в управління на період до його реалізації у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку». Виселено ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення з квартири АДРЕСА_1, який зареєстрований та проживає у вказаній квартирі (предмет іпотеки). В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Банку, а зустрічні позовні вимоги задовольнити. Вказує, що на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» в період дії якого не може відбуватись звернення стягнення на предмет іпотеки, а, отже, і підстав для його виселення із квартири не має. Зазначає, що дізнався про порушення його права 06 вересня 2013 року, після подачі позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк», тому вважає, що зустрічний позов поданий в межах строку, визначеного ст.ст. 256, 257 ЦК України і підлягає задоволенню. Звертає увагу, що кредитний договір від 17 серпня 2007 року, набрав чинності лише 21 серпня 2007 року, тому договір іпотеки не мав бути укладений раніше ніж набере чинності основний договір.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника Банку Гакаля Р.В., який вважав рішення місцевого суду правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і доводів апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2007 року Банк та ОСОБА_4 уклали кредитну угоду № 188/Р-07, а 21 серпня 2007 року ці ж сторони уклали договір про видачу траншу № 188/Р-07-01, за умовами яких ОСОБА_4 надано кредитні кошти у вигляді траншу в розмірі 50000 доларів США на споживчі цілі, строком до 16 серпня 2012 року зі сплатою 16% річних за користування кредитними коштами, здійсненням погашення траншу кредиту і відсотків у порядку і терміни відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (а.с. 18-28).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою 17 серпня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 уклали договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира загальною площею 56,07 кв.м., житловою площею 31,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 159-161).

З довідки ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго Суми» вбачається, що у вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 203).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 03 вересня 2013 року виникла заборгованість у сумі 126333,70 доларів США, яка складається з наступного: 40309,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 47784,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 32194,05 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штраф відповідно до Договору: 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина); 6014,40 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с. 10-13).

Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору, своєчасно не сплачувала кредитні кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 126333,70 доларів США, що стало підставою для звернення стягнення на іпотечне майно та виселення ОСОБА_3 з квартири, а позивачами за зустрічним позовом пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим їм відмовлено у позові.

На думку колегії суддів таке рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 257, 267, 525-526, 530, 589, 590, 1050 ЦК України, ст.ст. 38 - 40 Закону України «Про іпотеку».

Доводи апелянта, що звернення стягнення на іпотечне майно не може відбуватись в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 даного Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, з викладеного слідує, що вказаним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.

Відчуження - це перехід права власності від однієї особи до іншої. Примусове відчуження майна можливе лише в порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до положень цього Закону, таке примусове відчуження полягає у реалізації майна з прилюдних торгів.

Мораторій - це відстрочення виконання зобов'язань на певний термін або до закінчення будь-яких певних подій.

Окрім того, у п.п. 1 п. 1 Закону №1304-VII йде мова про неможливість примусового стягнення на предмет іпотеки саме без згоди власника. Отже, законодавець не виключає, що така згода може бути отримана, внаслідок чого мораторій не застосовується.

Пункт 3 даного Закону вказує на тимчасовість обмежень у примусовому стягненні нерухомого майна боржника.

З урахуванням вищенаведених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що мораторій поширюється лише на стадію звернення стягнення на майно боржника примусово, у виконавчому провадженні та не є перешкодою для захисту порушеного права іпотекодержателя судом шляхом задоволення заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Слід зазначити також, що дія Закону №1304-VII поширюється на нерухоме житлове майно, яке в тому числі повинно використовуватись, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що в нього у власності не знаходиться іншого нерухомого житлового майна.

Стягнення заборгованості за кредитним договором з самої позичальниці ОСОБА_4 відбулося на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 серпня 2012 року, копія якого є на а.с. 141. Як пояснив представник Банку, це рішення місцевого суду також залишилося невиконаним. Апелянт визнає, що недалеко від спірної квартири АДРЕСА_1 знаходиться будинок його батьків.

Доводи апелянта, що зустрічний позов поданий в межах строку позовної давності не знайшли свого підтвердження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Апелянт не надав суду належних доказів поважності причин пропуску строку позовної давості. ОСОБА_3 стверджує, що дізнався про порушення його права 06 вересня 2013 року, після подачі позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк». Однак з договору іпотеки вбачається, що апелянт був стороною договору іпотеки від 17 серпня 2007 року підписав його, був ознайомлений з його умовами, розумів правові наслідки невиконання умов кредитного договору позичальником та мав достатньо часу в межах строку позовної давності звернутися до суду з даним позовом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Рішення місцевого і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -