Ухвала суду № 42892349, 26.02.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2001/14-ц

Провадження № 22-ц/779/464/2015

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М. секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Тисменицького районного суду від 09 грудня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Тисменицького районного суду від 09 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровий в реєстрі за № 9, про звернення стягнення на належне ОСОБА_2 нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 0,1216 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Підліської сільської ради Тисменицького району.

На дане рішення представник ПАТ «Дельта Банк» подав апеляційну скаргу. Зазначає, що суд безпідставно розглянув спір у відсутності представника позивача, не прийнявши при цьому до уваги його клопотання про неможливість участі в судовому засіданні та відкладення в зв'язку із цим розгляду справи. Тому постановлене рішення прийнято всупереч норм процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

З цих підстав просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В засідання апеляційного суду представник апелянта, представник відділу державної виконавчої служби Тисменицького районного управління юстиції та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не з'явилися будучи належним чином повідомленими. Представником апелянта надіслано до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із зайнятістю її в іншій цивільній справі, однак належних доказів цього не представлено. З врахуванням положень ст. 305 ЦПК України та зважаючи на відсутність підстав для визнання причин неявки представника поважними, неявка його та інших сторін не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Представник ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив із того, що підставою видачі нотаріусом оспорюваного виконавчого напису послужив розрахунок суми заборгованості за кредитним договором за період понад три роки з дня виникнення права вимоги ПАТ «Дельта Банк» на стягнення боргу, та що такий вчинено за відсутності первинних банківських документів щодо суми боргу станом на 30.06.2010 року. А відтак, оскільки нотаріусом при вчиненні виконавчого напису на борговому документі порушено права ОСОБА_2 і вимоги закону, тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вислухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 08 серпня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 300-014/ФКВ-08, згідно якого останньому надано споживчий кредит в розмірі 99 500,00 доларів США на строк до 06 серпня 2018 року. У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором того ж дня між банком та позивачем укладено ( відповідно посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано за № 3173) іпотечний договір №300-014/Zфквіп-08, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку належне нерухоме майно. Зокрема, домоволодіння АДРЕСА_1, та земельну ділянку, загальною площею 0,1216 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована на території Підліської сільської ради.

З'ясовано, що на підставі Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ПАТ «Дельта банк» від 30 червня 2010 року та Акту приймання-передачі кредитних договорів, договорів застави (іпотеки), поруки, кредитних справ від 06 жовтня 2010 року до останнього як нового кредитора перейшли права первісного кредитора.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору. Тому 05 березня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено оспорюваний виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, задовольнити вимоги ПАТ у розмірі 1 147 326,01 грн. З них: 95 638,56 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 764 439,01 грн., - заборгованість по кредиту; 47 902,79 долари США, що згідно курсу НБУ становить 382 887,00 грн., - заборгованість по відсотках (а.с.6).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказаний Перелік документів містить вичерпні підстави для вчинення виконавчого напису і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться також і в п.п. 1.1., 1.2., 3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, п. 2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

При цьому, як передбачено п.3.4. цього Порядку строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно п.п. 2.3 п. 2 Глави 16 Розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2013 року позивачем було надіслано ОСОБА_2 вимогу №31.4-08/9192/13 (і така ним отримана) про погашення заборгованості за кредитним договором, що станом на 01.10.2013 року становить 143 541,35 долар США (а.с. 8). Аналогічна вимога надсилалась боржнику також 20.08.2012 року за № 48.2-08/3354/12, в якій зазначено загальний розмір заборгованості 144 243,22 долари США станом на 20.08.2012 року (а.с.49). При цьому, у вказаних вимогах відсутня інформація про період часу, з якого відповідач допустив порушення кредитних зобов'язань.

Разом з тим, як підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 25.09.2012 року (розмір загальної заборгованості, по кредиту та по відсотках в якій повністю спідпадає із зазначеним її розміром у вимозі від 04.10.2013 року станом на 01.10.2013 року) частина заборгованості по відсотках в розмірі 16 380,34 доларів США визначена станом на 30.06.2010 року, тобто така утворилася до уступки права вимоги новому кредитору (а.с.50).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, й переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як видно зі змісту виконавчого напису строк проведення стягнення визначено з 01 липня 2010 року до 01 жовтня 2013 року (а.с.6).

З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що всупереч положенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1.-3.5. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України виконавчим написом нотаріуса звернуто стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості, що утворилася за період строку, який перевищує три роки. А тому з цих підстав обґрунтовано визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права внаслідок розгляду справи у відсутності його представника. З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача давала пояснення по суті спору в судовому засіданні 12.11.2014 року та була належним чином повідомлена про відкладення розгляду справи на 09.12.2014 року(а.с.36-38). Поважних причин неявки в судове засідання 09.12.2014 року нею не представлено, що з врахуванням положень ст. 169 ЦПК України давало суду підстави для розгляду справи у її відсутності(а.с.46).

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський