Ухвала суду № 42870379, 23.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 року

справа № 804/13399/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення – рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.04.2013 р. №0000442201 про донарахування податку на прибуток за основним платежем у розмірі 261 123,85 грн. та 130 561,93 грн. штрафних (фінансових) санкцій та скасувати податкове повідомлення – рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.04.2013 р. №0000492201 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 226 780,9 грн. та 113 390,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.04.2013 року №0000442201 та №0000492201.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус" 04.08.1995 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №823337 та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

У період з 21.03.2013 року по 27.03.2013 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “Ангстрем Континенталь”, ТОВ “Ривс” за період з 01.01.2010 по 31.01.2013, за результатами якої складено Акт №1106/221/21941296 від 04.04.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року форми “Р”:

- №0000442201 щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 391 685,78 грн., з них: 261 123,85 грн. – за основним платежем та 130 561,93 грн. – штрафних санкцій;

- №0000492201 щодо збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 340 171,35 грн., з них: 226 780,90 грн. – за основним платежем та 113 390,45 грн. – штрафних санкцій.

ТОВ “Бонус” оскаржило податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України, проте рішенням від 17.07.2013 року №1150/10/10-25 та рішенням №10398/6/99-9910-01-15 від 04.09.2013 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до висновків вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 261 123,85 грн. та ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період всього на суму 226 780,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, а послання податкового органу на встановлені іншими податковими органами порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача не є підставою для відсутності права включення понесених витрат до валових та права на формування податкового кредиту позивачем.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у періоді, що перевірявся між ТОВ “Бонус” (покупець) та ТОВ “Ангстрем Континенталь” (постачальник) укладено договір поставки №04/05 від 04.05.2012 року, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві товар у відповідності зі специфікацією (додатком), а покупець прийняти і оплатити його.

Виконання даного договору підтверджується такими первинними документами, як: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки про оплату ТМЦ; первинні документи з подальшої реалізації придбаних у ТОВ “Ангстрем Континенталь” ТМЦ.

Між ТОВ “Бонус” (замовник) та ТОВ “Ривс” (виконавець) укладено договір про надання послуг №42 від 01.03.2013 року, у відповідності до якого виконавець зобов’язується по завданню замовника надати, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному договором, послуги.

Взаємовідносини ТОВ “Бонус” з ТОВ “Ривс” підтверджуються актами виконаних робіт; податковими накладними; банківськими виписками; договором оренди складського приміщення між ТОВ “Бонус” та ТОВ “Дніпропетровська сталева компанія - термінал”, де відбувалось надання послуг.

Усі операції з господарської діяльності щодо поставки товару та виконання робіт були належним чином оформлені, документально підтверджені; документи мають необхідні реквізити, скріплені підписами повноважних осіб і печаткою підприємств, що відповідає вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р.

Договір №42 від 01.03.2013 року між ТОВ “Бонус” (замовник) та ТОВ “Ривс” (виконавець) який не містить підпису виконавця приймається судом апеляційної інстанції, з огляду на підписані належним чином подальші додаткові договори та фактичне виконання договору.

Податкові накладні, складені вказаними суб'єктами господарювання, відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми та порядку їх оформлення, що не заперечується актом перевірки.

ТОВ “Ангстрем Континенталь” та ТОВ “Ривс” на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника податку на додану вартість.

Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.

При цьому, доводи акту перевірки про ненадання інших документів, заявок на перевезення вантажів, та оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням норм законодавства вірно не прийняти судом першої інстанції з огляду на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідним первинними документами.

Крім того визначені податковим органом документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, суд апеляційної інстанції вбачає, що відповідно до акту перевірки, висновки податкового органу зроблені на підставі актів Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7208/224/33906299 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Ангстрем Континенталь” та від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 “Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Ривс”, якими встановлено відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році.

Тобто, сутність спору зводиться до правомірності застосування податковим органом висновків Актів перевірок контрагентів позивача для встановлення порушень податкового законодавства з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус".

За висновками суду апеляційної інстанції, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 23.02.2015 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим