Ухвала суду № 42863506, 19.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14325/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 05.12.2013 р. №578/26-59-17-01, №579/26-59-17-01, №580/26-59-17-01, №581/26-59-17-01 та №582/26-59-17-01, дій щодо винесення податкової вимоги 18.04.2014 р. №5203-25, та скасування таких податкових повідомлень-рішень та вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, наказом ДПІ у Шевченківському районі від 27.09.2013 р. №824 вирішено з 08.10.2013 р. провести позапланову документальну перевірку позивача тривалістю п'ять робочих днів, про що позивачу було направлено повідомлення від 27.09.2013 р. №1085/1726-59-17-01/23.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію позивача його адресою визначено - АДРЕСА_1. Дана адреса є адресою реєстрації позивача, що підтверджується відомостями адресно - довідкового бюро ГУДМС України у м. Києві, наданими на запит відповідача, та зазначена в якості адреси позивача в позові та в апеляційній скарзі.

Отримання даного повідомлення не спростовується позивачем, однак позивач стверджує, що ним супровідним листом від 11.10.2013 р. було надано відповідачу документи та повідомлено про зміну місцезнаходження. На підтвердження таких обставин позивачем надано копію супровідного листа, який не дає можливості встановити вручення відповідачу.

Оригіналу такого супровідного листа позивачем суду першої та апеляційної інстанцій не надано. Таким чином, позивачем не підтвердженою обставину подання документів відповідачу.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Згідно п. 42.2 ст. 42 цього Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З наведеного вбачається, що повідомлення від 27.09.2013 р. №1085/1726-59-17-01/23 щодо проведення перевірки вручено позивачу належним чином.

ДПІ у Шевченківському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.01.2013 р. №428/17-01/НОМЕР_1.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. а п. 176.1 ст. 176, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме що позивачем у 2012 році неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, що документально не підтверджені в сумі 1419801,00 грн., чим занижено (чистий) оподатковуваний дохід на загальну суму 1419801,00 грн.;

- п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, позивач не зареєструвався платником на додану вартість у жовтні 2012 року так як ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року 30 вересня 2012 року отримав дохід у сумі 363000,00 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_3 не задекларовано та не сплачено податок на додану вартість за жовтень - грудень 2012 року в сумі 138800,00 грн.;

- ст. 267 Податкового кодексу України, - при здійсненні торгівельної діяльності на загальній системі оподаткування, а саме продажу сейфів за готівкові кошти ТОВ «Софт Волд» (відповідно до інформації та первинних документів отриманих від ТОВ «Софт Волд»), а саме, позивачем не сплачено збір за провадження торгівленьної діяльності та відповідно не придбано торговий патент;

- п. 1 та п. 5 ст. Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи при отриманні готівкових коштів у сумі 51228,00 грн. від ТОВ «Софіт голд».

Акт перевірки надіслано позивачу 21.10.2013 р., однак повернуто поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі 05.12.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення:

- №578/26-59-17-01, яким до позивача засновано штраф за порушення порядку використання торгового патенту у розмірі 858,00 гривень;

- №579/26-59-17-01, яким до позивача застосовано штраф за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1,00 грн.;

- №580/26-59-17-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції за ненадання документів, що пов'язані із предметом перевірки у сумі 510,00 грн.;

- №581/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 299 194,97 грн., у т.ч. за основним платежем - 239 219,97 грн. та штрафні санкції -59 975,00 грн.;

- №582/26-59-17-01, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 173 500,00 грн., у т.ч. за основним платежем -138800,00 грн. та штрафні санкції - 34700,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення були надіслані позивачу 05.12.2013 р. однак повернуто поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З наведеного вбачається, що оскільки вищезазначені рішення були надіслані позивачу за його податковою адресою, вони вважаються врученими, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, отже є узгодженими.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою позивачем податкових зобов'язань відповідачем надіслано позивачу податкову вимогу від 18.04.2014 р. №5203-25.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем порушено ст. 267 Податкового кодексу України при здійсненні торгівельної діяльності на загальній системі оподаткування, а саме при продажу сейфів за готівкові кошти ТОВ «Софт Волд» позивачем не сплачено збір за провадження торгівельної діяльності та відповідно не придбано торговий патент.

Крім того, позивачем порушено п. 1 та п. 5 ст. Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не проведено розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи при отриманні готівкових коштів у сумі 51228,00 грн. від ТОВ «Софіт голд».

Позивачем не спростовано належними доказами наявність таких правопорушень.

Відповідно до пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів.

Крім того, статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду жодних належних доказів щодо подання документів на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки, а тому такі документи вважаються відсутніми та не можуть прийматися до уваги судом.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що подані позивачем первинні документи, а саме акт надання послуг, квитанції до прибуткового касового ордеру, рахунки на оплату, видаткові накладні не підтверджують факт реального надання бухгалтерських послуг, оскільки не містять характеристики змісту послуг, не дають можливість встановити, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг, а лише містять загальні назви та їх вартість.

При цьому, такі документи як рахунки на оплату, видаткові накладні та квитанції до прибуткового касового ордеру не містять печатки постачальника, а тому не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів того, що постачальники позивача працюють без печатки позивачем не надано.

Також, як вбачається з матеріалів справи позивач за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. отримав дохід, який сукупно перевищує 300 000,00 грн. (без урахування ПДВ), а саме на підставі договорів укладених: з ТОВ "Круйзер" від 01.09.2012 р. №36-09, з ТОВ "Альтаїр-4" від 01.09.2012 р. №34-08, від 25.09.2012 р. №40-09, з ТОВ "Панорама Груп" від 24.09.2012 р. №37-09, з ТОВ "Веста девелопмент" від 01.09.2012 р. №35-09, а тому згідно вимог п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України був зобов'язаний зареєструватись як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням.

Згідно пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Отже обов'язок з реєстрації платником податку на додану вартість виник у позивача саме у вересні 2012 року, і мав бути виконаний до 10.10.2012 р.

Таким чином, відповідачем обгрунтовано правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень та вимоги, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 24.02.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.