Постанова № 42853506, 25.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 лютого 2015 р. № 820/1177/15

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки кадрів" про стягнення невідшкодованих сум наукових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки кадрів" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (р/р 25605301738 в ЛОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 304665, код ЄДРПОУ 21792459) заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, які працювали на підприємстві, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи за період часу з 01.08.2014 по 01.01.2015 у сумі 5327,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до ст. 24 Закону та п. 2 "Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і наукову-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 24.03.2004 року № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів. Заборгованість по відшкодуванню різниці фактично виплаченої пенсії складає 5327,04 грн. та момент звернення до суду не погашена.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки кадрів" зареєстроване як платник страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

З розрахунку суми позову за період з 01.08.2014 року по 01.01.2015 року встановлено, що у відповідача рахується заборгованість з відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники у розмірі 5327,04 грн. (а.с. 6).

Стосовно наявності правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з відшкодування витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, суд зазначає наступне.

Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність" визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку. Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

Згідно зі ст. 24 вищевказаного Закону держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії) встановлений Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 року.

Згідно п.2 Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Таким чином, суд доходить до висновку, що підставою для здійснення фінансування різниці між сумою пенсії, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, є призначення пенсії особі саме за цим Законом, право на отримання наукової пенсії мають не лише наукові працівники, а й члени їх сімей у разі втрати годувальника.

Як з’ясовано судом, заявлена суб’єктом владних повноважень вимога ґрунтується на направленому відповідачеві повідомленні про суму витрат на виплату пенсій, що становить різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів (а.с.10, 15, 20), які отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи ТОВ "ІПКПІПК" у зворотному поштовому повідомленні (а.с.9, 12, 14, 17, 19).

Згідно з абз.2 п.5 Порядку підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З положень наведеної норми Порядку слідує, що обов'язок оплатити суму різниці в пенсіях є безумовним і його виконання не поставлено в залежність від вжиття іншими суб'єктами права, в тому числі і територіальними органами Пенсійного фонду України, будь-яких дій.

Виходячи з викладеного вище, встановлено, що у відповідача наявна заборгованість перед Пенсійним фондом в розмірі 5327,04 грн., та на момент розгляду справи в суді не погашена.

З урахуванням наведеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки кадрів" про стягнення невідшкодованих сум наукових пенсій - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут підвищення кваліфікації, перепідготовки і підготовки кадрів" (93409, м. Сєвєродонецьк, вул. Космонавтів, б. 18, код ЄДРПОУ 00208717) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код ЄДРПОУ 21792459, 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, б. 9) заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам, які працювали на підприємстві, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи за період часу з 01.08.2014 року по 01.01.2015 року у сумі 5327.04 (п'ять тисяч триста двадцять сім гривень чотири копійки) грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.О. Лук'яненко