Ухвала суду № 42845840, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/18783/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Сеника С. Г..

представника відповідача - Коваленко М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 820/18783/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерград"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРГРАД" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 00026222202 від 07.08.2014 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.01.2014 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Скасував податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 00026222202 від 07.08.2014 р.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, позивачем не надано будь-яких доказів чи обгрунтованих пояснень щодо неправомірності дій ДПІ щодо винесеного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області у період серпень 2013 року по грудень 2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2013 року, грудень 2013.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1002/20-23-22-02-06/36122130 від 23.06.2014 року, за висновками якого встановлено порушення п.198.3, п. 198.6, ст.198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємству донараховано податок на додану вартість всього у суму 29908,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00026222202 від 07.08.2014 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 29908,00 грн. та визначено штрафні санкції (фінансові) у розмірі 7477,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновку про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання та застосуванням штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що в ході податкової перевірки не було належним чином підтверджено реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами - ТОВ "Компанія ПРОМ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "Інтер-Технологія".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом першої інстанції, в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ".

Так, 01.04.2013 року між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" (Замовник) та ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ" (Виконавець) було укладено договір № 0104-13 щодо надання юридичних послуг.

На підтвердження реальності вказаного договору до суду надані наступні первинні документи: акти прийому-передачі документів від ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" до ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ", для здійснення перевірки правильності та відповідності діючому законодавству України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД; акти прийому-передачі (повернення) документів від ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ" до ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД", після здійснення перевірки правильності та приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 31.08.2013 року; Звіт виконавця №1 від 30.08.2013 року; вантажно-митні декларації (ВМД); виписка банку ПАТ "Альфа-Банк".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на умовах, передбачених договором № 0104-13, за період з 01.08.2013 року по 30.08.2013 року, ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ" надало позивачеві послуги з перевірки правильності та приведення у відповідність до вимог діючого законодавства України документів, отриманих від суб'єкта ЗЕД для оформлення ВМД у кількості 33 штуки на загальну суму з ПДВ 80190 грн. (вісімдесят тисяч сто дев'яносто грн. 00 коп.).

Внаслідок господарських взаємовідносин між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" та ТОВ "КОМПАНІЯ ПРОМ-ТРЕЙДІНГ", ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" було оформлено 33 ВМД, що доводить реальне настання юридичних наслідків в результаті укладення Договору №0104-13 від 01.04.2013 року. Вказані правовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, а також первинних документів, складених на виконання договору.

Також у перевіряємий період ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Інтер-Технологія".

01.08.2013 року між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" (Замовник) та ТОВ "Інтер-Технологія" (Виконавець) було укладено договір про надання вантажно-розвантажувальних послуг (робіт) №ПРР 108-01.

При цьому, на підтвердження факту реального надання послуг відповідно до зазначеного договору позивачем надано до суду звіт Виконавця №2 від 30.08.2013 року; акт здачі-прийняття навантажувально- розвантажувальних послуг (робіт) №310813-рв від 31.08.2013 року; акт здачі-прийняття навантажувально-розвантажувальних послуг (робіт) №310813-нв від 31.08.2013 року; видаткові накладні; виписка банку ПАТ "Альфа-Банк".

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов вищевказаного договору за період з 01.08.2013 року по 30.08.2013 року ТОВ "Інтер-Технологі" було надано наступні послуги: з відвантаження товару зі складу у кількості 844,200 тонн на загальну суму з ПДВ 42041,16 грн. (сорок дві тисячі сорок одна грн. 16 коп.); з вивантаження товару на складі у кількості 930,380 тонн на загальну суму з ПДВ 57218,38 грн. (п'ятдесят сім тисяч двісті вісімнадцять грн. 38 коп.).

Внаслідок господарських взаємовідносин між ТОВ "ПОЛІМЕРГРАД" та ТОВ "Інтер-Технологія" у серпні 2013 року було відвантажено зі складу 844,200 тонн вантажу та вивантажено на складі 930,380 тонн вантажу, що доводить реальне настання юридичних наслідків в результаті укладення Договору №ПРР 108-01 від 01.08.2013. Вказані правовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями договорів, а також первинних документів, складених на виконання договору.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки №1002/20-23-22-02-06/36122130 від 23.06.2014 року є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення №00026222202 від 07.08.2014 року підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2015р. по справі № 820/18783/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2015 р.