Ухвала суду № 42845841, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/12532/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Соловйової О. В.,

прокурора - Анушкевич О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 820/12532/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор"

до Державної екологічної інспекції у Харківській області

про визнання нечинним та скасування припису,

ВСТАНОВИЛА:

03.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Харківській області №105/08-09 від 18 червня 2014 року в частині пунктів 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 23.10.2014 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 105/08-09 від 18 червня 2014 року в частині пунктів 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

Прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, надаючи правову оцінку обставинам справи, дійшов помилкового висновку про відсутність обов'язку відповідача отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами. Крім того, на думку апелянта, судом першої інстанції порушено приписи ст. 86, 138, 159 КАС України.

У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Основними видами діяльності позивача за КВЕД 10.20 - перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 03.11 - морське рибальство; 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у т.ч. рибою, ракоподібними і молюсками.

В період з 26 травня по 12 червня 2014р. відповідачем - Державною екологічною інспекцією у Харківській області, на підставі направлення на проведення перевірки від 16.05.2014 року №685/01-04/08-09 та Наказу від 16.05.2014 року №685/01-04, виданих Державною екологічною інспекцією у Харківській області (а.с. 29, 212), старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Мухіною Д.Л., державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області: Кузнєцовою О.А., Бражніковим А.Б., Ніживенко О.О., Карпенко Н.В. проведено планову перевірку ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Результати перевірки оформлені актом №685/01-04/08-09 (а.с.215-224).

За висновками Держекоінспекції, викладеними в згаданому вище акті перевірки, виявлено ряд порушень, допущених підприємством позивача, вимог природоохоронного законодавства, що слугувало підставою для прийняття відповідачем припису про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства № 105/08-09 (а.с. 25-27).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено правомірності висновків, викладених в акті перевірки № 685/01-04/08-09, котрі слугували підставою для прийняття спірного рішення у формі припису №105-08-09 від 18.06.2014р. у п.п. 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14 та 15.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Із матеріалів справи вбачається, що згаданим вище рішенням Держекоінспекція приписувала підприємству здійснити ряд заходів щодо усунення виявлених перевіркою порушень, зокрема: п. 2) не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; п. 3) отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; п. 10) отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами); п.11) не здійснювати забір води з артсвердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами); п.12) отримати дозвіл на спеціальне водокористування в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п. 13) не здійснювати скид зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п. 14) забезпечити контроль кількісного та якісного стану зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний); п.15) звітувати за формою 2-тп (водгосп) в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Так, пунктом 2 припису № 105/08-09 від 18.06.2014 року Державна екологічна інспекція у Харківській області приписує позивачу не здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а пунктом 3 зобов'язує отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в строк до 18.09.2014 року.

Як зазначено в акті перевірки, позивач здійснює викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин на підприємстві на підставі дозволу № 6320810100-40, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківської області 05.06.2009 року. Термін дії дозволу встановлений до 05.06.2014 року. (а.с.80-86).

Також, в акті перевірки зазначено, що з 05.06.2014 року позивач здійснює викиди в атмосферне повітря в наднормативному режимі (без дозволу), що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Судовим розглядом встановлено, що в акті перевірки відповідач зазначає, що дозвіл у позивача є в наявності, а саме: дозвіл № 6320810100, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області 05.06.2009р.

Термін дії дозволу встановлений до 05.06.2014р.

Так, на момент отримання вказаного вище дозволу чинне законодавство встановлювало строк його дії до п'яти років.

Однак, 09.04.2014р. до п. 9 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" було внесено зміни та встановлено, що строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, - сім років, об'єкт якого належить до другої групи, - десять років, об'єкт якого належить до третьої групи, - необмежений.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, на час проведення перевірки строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданий позивачу 05.06.2009р., є продовженим в силу закону, а відтак висновки відповідача про відсутність у підприємства дозволу не відповідають фактичним обставинам та є помилковими.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо необхідності отримання позивачем спеціального дозволу на користування надрами з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, пунктом 10 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р. зобов'язано ТОВ "РКЗ "Екватор" отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у строк до 18.09.2014р., а пунктом 11 - не здійснювати забір води з артсвердловини без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

Виходячи з висновків, викладених в акті перевірки № 685/01-04/08-09, позивачем порушено ст. ст. 16, 19, 20 та 21 Кодексу України про надра, а саме: здійснюється самовільне видобування надр (підземних вод) без спеціального дозволу на користування надрами (підземна вода).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником артезіанських свердловин, які ним експлуатуються у господарській діяльності. Право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. (а.с.48-49, 50).

27 березня 2006 року між ТОВ "РКЗ "Екватор" та Богодухівською міською радою укладено договір оренди землі, згідно якого позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 22,159 га (22159 кв. м) за адресою: м. Богодухів, вул. Залізнична, 14 (кадастровий номер земельної ділянки 6320810100000060019), яка надана під розміщений єдиний майновий комплекс заводу для обслуговування виробничих будівель. Договір укладено (разом з додатковими угодами) строком до 4 вересня 2017 року. (а.с.182-186).

У відповідності до п. "в" ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Слід вказати, що частиною 1 статті 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до ч. 8 та ч. 9 ст 49 Водного кодексу України У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 18.11.2011р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області, термін дії якого визначено до 02.09.2014р.

Як вбачається з вказаного дозволу потужність очисних споруд складає 50, 82 тис. м3/добу, що відповідає водозабору не більше 202, 94 м.куб на добу. Водопостачання передбачено на виробничі та госпитні потреби підприємства.

Згідно з Висновком про умови спеціального водокористування Державної геологічної служби погоджено водокористування підземних вод у кількості 202.94 кв.м./добу або 50.823 тис. кубм./рік.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач забирає та використовує воду з артезіанської свердловини для задоволення власних господарських та питних потреб, тобто здійснює спеціальне водокористування, відповідно до умов та в межах наданого спеціального дозволу. За використання прісних підземних вод позивач у повному обсязі сплачує збори згідно з приписами Розділу ХУІ "Збір за спеціальне використання води" Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що Водний кодекс України не передбачає як умову для здійснення водокористувачем забору води з підземних джерел обов'язкову наявність у нього також спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

В ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих ним земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько - питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, враховуючи, що підземні води використовуються позивачем виключно для господарських потреб, ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" не обтяжений обов'язком отримати дозвіл на спеціальне користування надрами згідно зі ст. 23 Кодексу України про надра.

Таким чином, п. 10 та п. 11 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р. є неправомірними.

Стосовно невідповідності пунктів 12, 13, 14, 15 припису № 105/08-09 від 18.06.2014р. вимогам чинного законодавства України, колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що п. 12 припису передбачено, що підприємство позивача зобов'язано отримати дозвіл на спеціальне водокористування в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний), а п. 13 - не здійснювати скид зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Пунктом 14 припису позивач зобов'язаний забезпечити контроль кількісного та якісного стану зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний), а пунктом 15 - зобов'язаний звітувати за формою 2-тп (водогосп) в частині скиду зливових стічних вод з території підприємства до водного об'єкту (Струмка Безіменний).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, відведення стічних вод здійснюється підприємством позивача до власних очисних споруд з подальшим вивезенням на комунальні очисні споруди згідно укладеного договору № 81/3 від 19.01.2014 року з КП "Богодухіввода" (а.с. 90-96).

Позивач має дозвіл на скид забруднюючих речовин в систему каналізації міста (очисні споруди) та встановлені ліміти на скид. (а.с.97-99).

В акті перевірки відповідач зазначає, що в місці можливого несанкціонованого скиду стічних вод з очисних споруд позивача до Струмка Безіменний (басейн р. Мерло) було виконано відбір проб в Струмку Безіменний (вище можливого скиду стічних вод та нижче). На час перевірки скид стічних вод підприємства до Струмка Безіменний не здійснювався. Згідно протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод перевищень вмісту забруднюючих речовин не встановлено. За результатами досліджень проб ґрунту, перевищення вмісту забруднюючих речовин не виявлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений договір на скид стічних вод та показники вимірювань складу та властивостей проб вод і проб ґрунту в місці "можливого" (на думку відповідача) скиду стічних вод, свідчить про відсутність перевищень забруднюючих речовин не виявлено, що є доказом того, що підприємство позивача не здійснює скид стічних вод до водного об'єкту, а відтак порушень ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України з боку позивача не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач при здійсненні своїх повноважень діяв всупереч приписам діючого законодавства України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що протиправність припису Державної екологічної інспекції у Харківській області №105/08-09 від 18 червня 2014 року в частині пунктів 2, 3, 10, 11, 12, 13, 14, 15 є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, позовні вимоги ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" є обгрунтованими, а тому не вбачає підстав для відмови у їх задоволенні.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2014р. по справі № 820/12532/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.02.2015 р.