Ухвала суду № 42845518, 04.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р.Справа № 820/18371/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Хаустової О.О.

представника відповідача Христофорова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 820/18371/14

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрухунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому, після зміни позовних вимог (а.с.53), просив суд:

- стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні виплат на відрядження в сумі 206,88 грн. за період з 17 травня по 27 червня 2013 року в сумі 4330,08 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, працював на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення податкового боргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (реорганізованої після його звільнення в Ізюмську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області).

Наказом начальника Ізюмської ОДПІ від 16 травня 2013 року №З6-о «Про звільнення ОСОБА_1» позивач був звільнений з посади за угодою сторін - п. 1 ст. 36 КЗпП України.

В день звільнення 16 травня 2013 року позивач працював і отримав трудову книжку та копію наказу про звільнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

За приписами ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальною є така обставина, як невиплата належних працівникові на час звільнення сум .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплат на відрядження в сумі 206,88 грн. за період з 17 травня по 27 червня 2013 року в сумі 4330,08 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт на загальну суму 206,88 грн (а.с.69,70) прийняті відповідачем на перевірку від ОСОБА_1 01.06.2013 року.

Позивач згідно наказу начальника Ізюмської ОДПІ №З6-о «Про звільнення ОСОБА_1» був звільнений з посади за угодою сторін 16 травня 2013 року, а кошти на відрядження виплачені позивачу 27.06.2013 року.

Враховуючи, що звіти про використання коштів на відрядження на загальну суму 206,88 грн (а.с.69,70) прийняті відповідачем на перевірку від ОСОБА_1 01.06.2013 року, тобто після його звільнення, то кошти витрачені на відрядження на день звільнення позивачу не були нараховані та йому не належали, а тому не підлягали виплаті на момент звільнення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач 26.06.2013 року перерахував позивачу кошти в сумі 191,56 грн (премія за травень 2013 року).

Згідно з п. 1.3 Положення про преміювання працівників Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС, затвердженого наказом Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС від 27.06.2012 року № 247, щомісячне преміювання працівників Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС здійснюється кожного місяця відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи у попередньому місяці.

Позивач згідно наказу начальника Ізюмської ОДПІ №З6-о «Про звільнення ОСОБА_1» був звільнений з посади за угодою сторін 16 травня 2013 року, тобто до моменту преміювання працівників Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС, а отже, суми премії у розмірі 191,56 грн на день звільнення позивачу не були нараховані та йому не належали, а тому не підлягали виплаті на момент звільнення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача обов'язку передбаченого ст. 117 КЗпП України щодо виплати позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати витрат на відрядження та премії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 820/18371/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Макаренко Я.М.Судді Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.