Ухвала суду № 42844943, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 820/18308/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 820/18308/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області , Управління Державної міграційної служби України у Київській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

12 січня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Скасовано висновок перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Вєтнаму ОСОБА_1, Управління Державної міграційної служби України у Київській області від 24.02.2014 року.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області повторно розглянути заяву від 27.01.2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про обмін посвідки.

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що позивачем було порушено порядок отримання посвідки на постійне проживання на території України, зокрема, ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу такої посвідки зі спливом шестимісячного строку, встановленого Законом України «Про імміграцію».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що гр. В'єтнаму ОСОБА_1 прибула в Україну в 1990 році. ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 18.06.2004 року за заявою позивача було прийнято рішення про документування гр. В'єтнаму ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 на підставі абз.4 п.4 Прикінцевих положень закону України "Про імміграцію".

27 січня 2014 року ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням 45-річного віку (а.с.8-9).

07 лютого 2014 року листом за вих.№04/2002 представника позивачки ОСОБА_3 повідомлено про направлення до УДМС України в Київській області запиту стосовно законних підстав документування громадянки СРВ ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання, у зв'язку з чим відповідь на заяву щодо обміну даної посвідки буде надана за результатами отриманої відповіді (а.с.21).

24 лютого 2014 року УДМС України в Київській області прийнято висновок, яким визнано прийняте ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області 18.06.2004 року про документування громадянки СРВ ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні на підставі п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" неправомірним, посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 визнано неправомірно виданою (а.с.58-59). Рішення отримане позивачем 20.11.2014 року, що підтверджується позначкою на копії рішення.

30 квітня 2014 року листом за вих. №04/7275 ГУ ДМС України в Харківській області позивача повідомлено, що гр. Соціалістичної Республіки ОСОБА_1 за висновком УДМС України в Київській області було скасовано посвідку на постійне проживання (а.с. 22).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що висновок перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки Вєтнаму ОСОБА_1 прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області 24.02.2014 року з порушенням норм Закону України "Про імміграцію" щодо підстав визнання такої посвідки неправомірно виданою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше тимчасова посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 позивачці видана 18 червня 2004 року (а.с.10).

Отже, у 2004 році стосовно позивачки проводилась перевірка законності підстав для залишення на постійне проживання на території України і, видаючи спірне рішення, ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області, керувався абзацом 4 пункту 4 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про імміграцію».

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Цей Закон набрав чинності 08 серпня 2001 року.

Особам, зазначеним у пункті 4 Прикінцевих положень, посвідка на постійне проживання видається за їхніми заявами або заявами їх законних представників без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність статей 12 - 15 цього Закону.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при отриманні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію", встановлений перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію, а саме дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Тобто, відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" встановлено підстави для скасування дозволу на імміграцію, а ст. 13 зазначеного Закону регулює порядок вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасованого дозволу на імміграцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки вона прибула до України в 1990 році і в силу Закону України "Про імміграцію" набула дозволу на імміграцію без окремої дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідачами не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що за час перебування позивача на території України з'явилися обставини, які б тягли за собою визнання його таким, що не має дозволу на імміграцію з підстави, передбаченої абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». Крім того, доказів того, що посвідка на постійне проживання позивача є отриманою у непередбаченому законом порядку також не надано.

Тобто рішення про скасування посвідки на постійне проживання від 24 лютого 2014 року прийнято за відсутності необхідних підстав і не містить інформації щодо конкретних обставин, за яких може бути визнано неправомірно виданою посвідку на постійне проживання.

Доводи заявника у апеляційній скарзі щодо пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні не є підставою для скасування дозволу на постійне проживання, оскільки Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання був затверджений постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

Крім того, приймаючи оскаржуваний висновок від 24 лютого 2014 року, УДМС України в Київській області не вказав жодної з підстав для скасування посвідки позивача на тимчасове проживання, перелік яких встановлений відповідно до пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. N 251.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2015р. по справі № 820/18308/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2015 р.

Помічник судді Цюпак О.П.