Ухвала суду № 42841764, 18.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/5291/14 Провадження № 22-ц/795/404/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Діденко О. П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,при секретарі:Сахаровій К.О.,за участю:представника позивача ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_6 10810 грн. 03 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 30 вересня 2014 року по 16 січня 2015 року включно (сума визначена без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів), 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та 487, 20 гривень судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 77 робочих днів, не взяв до уваги довідку ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 16.01.2015 року, яка здійснена на підставі наказу ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 15.09.2014 року № 134 «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказу від 16.12.2014 року № 202 «Про встановлення неповного робочого дня та тижня», відповідно до якої кількість робочих днів в період з 30 вересня 2014 року по 16 січня 2015 року становить 61 робочий день, чим порушив вимоги ст. 117 КЗпП України.

На думку апелянта, суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди, не врахував вимоги ст. 237-1 КЗпП України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, якими встановлюється обов'язковість доведення наявності завданої моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 працював у ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на посаді електромонтера, з якої звільнився 29 вересня 2014 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією наказу «Про припинення трудового договору» від 29 вересня 2014 року № 89 та записами у трудовій книжці (а.с.6, 7). При звільненні з роботи підприємством не проведено повний розрахунок по заробітній платі з позивачем і станом на1 грудня 2014 року заборгованість становить 12892 гривень 69 копійок .( 8)

З довідки виданої ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 08 січня 2015 року вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 140 грн. 39 копійок (а.с.45).

Відповідно до табеля-календаря на 2014 рік та листа Мінсоцполітики України від 4 вересня 2013 № 9884/0/14-14/13 « Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік вбачається, що за період з 30 вересня 2014 року по 16 січня 2015 року включно було 77 робочих днів з них : у вересні 2015 року -1 день; у жовтні - 23 робочі дні; у листопаді 20 днів ; у грудні -23 дні; у січні -10 днів.

У наказах по ДП « Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 15 вересня 2014 року № 134 та від 16 грудня 2014 року, зазначено, що працівникам підприємства згідно доданого списку, за їх згодою, встановлюється неповний робочий тиждень з вихідними днями: п'ятниця, субота, неділя, з 15 вересня 2014 року та відповідно з 16 грудня 2014 року( а.с.60,61)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 вересня 2014 року по 16 січня 2015 року в сумі 10810,03 грн., суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.117 КЗпП України такі вимоги є обґрунтованими, оскільки підприємство не виплатило позивачу належні суми в день звільнення. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що законні права позивача порушено, а відтак наявні правові підстави покладення на ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості.

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже посилання суду на ст. ст. 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Постанову Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 слід визнати правильним.

Згідно статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до роз'яснень даних в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Спір щодо розміру середнього заробітку необхідного для розрахунку виплати за не проведення розрахунку при звільненні відсутній.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обрахування кількості робочих днів за період з 30 вересня 2014 року по 16січня 2015 року визначивши їх в кількості 77 робочих днів. Оскільки представником відповідача не надано достатніх доказів на спростування вказаного.

Твердження в апеляційній скарзі ,що суд першої інстанції здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 77 робочих днів, не взяв до уваги довідку ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 16.01.2015 року, яка здійснена на підставі наказу ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» від 15.09.2014 року № 134 «Про встановлення неповного робочого тижня» та наказу від 16.12.2014 року № 202 «Про встановлення неповного робочого дня та тижня», відповідно до якої кількість робочих днів в період з 30 вересня 2014 року по 16 січня 2015 року становить 61 робочий день, чим порушив вимоги ст. 117 КЗпП України не заслуговують на увагу.

Виходячи із вимог розумності та справедливості та враховуючи положення матеріального права, апеляційний суд погоджується з визначеною судом першої інстанції оцінкою немайнової шкоди, заподіяної ОСОБА_6 в розмірі 300 гривень.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у затримці виплати заробітної плати позивачу, та про скрутне фінансове становище відповідача, на думку колегії суддів апеляційного суду, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях матеріального права та не виключають відповідальності роботодавця, а порушене право позивача підлягає захисту.

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального і процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді апеляційної інстанції та спростовуються належними та допустимими доказами по справі.

Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: