Ухвала суду № 42841765, 23.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/629/15-ц Провадження № 22-ц/795/501/2015 Головуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Позігун М. І.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Позігуна М.І.

суддів: Губар В.С., Харечко Л.К.

при секретарі: Козлачковій Ю.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представників відповідачів- ОСОБА_4., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2015 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, та постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апелянт вважає, що оскаржуваною ухвалою порушується гарантоване конституційне право щодо вільного розпорядження ОСОБА_3 своєю власністю. ОСОБА_4 посилається, що позивач не надав жодних достовірних даних щодо відкритого виконавчого провадження з примусового виконання наказу №8/41, виданого 30.03.2010 р. Господарським судом Чернігівської області, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Будспеценергоресурси" заборгованості в сумі 140 910,29 грн., в рамках якого здійснювалася реалізація спірної квартири. Суд же, не звернувши на дану обставину жодної уваги, не перевіривши наявність відкритого виконавчого провадження, в резолютивній частині зазначає, що стягувачем по справі є ОСОБА_1, хоча саме ОСОБА_1 був боржником по виконавчому провадженню. Саме позивачем були надані в якості додатків до заяви про забезпечення позову судові рішення, які підтверджують, що саме він створює перешкоди ОСОБА_3 у реєстрації та здійсненні нею свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладання недійсного договору дарування зі своїм сином ОСОБА_6 В заяві позивача, всупереч приписам ст.60 ЦПК України не наведені факти та докази того, що ОСОБА_3 має намір в подальшому розпорядитись спірною квартирою, а суд не пересвідчився, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 02 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що судами неодноразово розглядались цивільні справи з приводу спірної квартири, що призводило до зміни власників та періодичного відчуження ними спірного майна і, як наслідок, виникнення судових спорів.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого у майбутньому рішення суду про задоволення позову.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення заяви грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З доданих до позовної заяви копій судових рішень вбачається, що з 2013 року між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1, який неодноразово був предметом розгляду судами всіх інстанцій. При цьому право власності на вказану квартиру перереєстровувалось на різних осіб.

Таким чином, між сторонами дійсно має місце спір, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає позовним вимогам, а тому для уникнення в подальшому утруднення виконання рішення суду в даній справі, судом першої інстанції обгрунтовано забезпечено позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення гарантованого права вільного розпорядження ОСОБА_3 своєю власністю не можуть бути прийняті судом до уваги з таких підстав.

Дійсно, відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, але згідно ч.2 ст.321 ЦК України особа у випадках і в порядку, встановлених законом, може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні.

Таким чином, правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб'єктами права.

Зокрема, статтею 152 ЦПК України і передбачено право суду з метою забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.

Крім того, апеляційний суд враховує, що в даному випадку накладенням арешту власника обмежено лише щодо однієї зі складових права власності, а саме: права розпорядження своїм майном і не обмежується право володіння і користування майном.

З врахуванням викладеного й інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.

В зв'язку з викладеним, ухвалу суду постановлено з додержання вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:Судді: