Ухвала суду № 42836184, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16294/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.М.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України щодо виконання зобов'язань по внесенню змін в основний документ діяльності ПФУ - «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії» у відповідності до Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року - актом порушення матеріальних прав ОСОБА_2 та про зобов'язання відповідача негайно внести та затвердити зміни в «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсій», що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року залишено без розгляду з підстав, передбачених ст.ст.99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та зобов'язати суд першої інстанції прийняти до розгляду по суті вищезазначені позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що ухвала була прийнята неправомірно, оскільки позивачем адміністративний позов подано у встановлений законом строк, з моменту, коли вона дізналась про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про залишення позову без розгляду, зазначив, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.99 КАС України, з огляду на те, що адміністративний позов подано 14 жовтня 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2014 року позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовною заявою до Пенсійного фонду України про визнання бездіяльності відповідача щодо виконання зобов'язань по внесенню змін в основний документ діяльності Пенсійного фонду України - «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії» у відповідності до Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року - актом порушення матеріальних прав позивача; зобов'язання відповідача негайно внести та затвердити зміни в «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії», що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності з Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року; зобов'язання відповідача призначити відповідальне територіальне управління Пенсійного фонду України (бажано за місцем проживання позивача до виїзду з України) та дати йому вказівку щодо прийняття від позивача необхідних документів для призначення пенсії за віком, призначити та виплачувати пенсію за віком в Ізраїль з 03 серпня 2014 року у відповідності до чинного законодавства України.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що до травня 2000 року вона проживала в м.Сімферополь і працювала на підприємствах України до 2000 року. 01 травня 2000 року вона виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 у справі №1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач 03 серпня 2014 року та 29 серпня 2014 року направила заяву до правління Пенсійного фонду України про призначення та виплати їй через будь-який уповноважений територіальний орган Пенсійного фонду України пенсії за трудовим стажем у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року за №25-рп/2009, у відповідь на яку отримала від Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України лист від 24 вересня 2014 року №9797/Л-11, в якому останній вказує на необхідність подання позивачем документів до територіального органу Пенсійного фонду для призначення пенсії особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України. У разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач повинна була дізнатися про порушення її прав з моменту опублікування в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 02 листопада 2009 року (2009 р., № 82, стор. 52, стаття 2792, код акту 48235/2009) та у Віснику Конституційного Суду України (2009 р., №6, стор.47) рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, на підставі якого Правління Пенсійного фонду України, на думку позивача, повинно було внести зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, який був опублікований у Офіційному віснику України від 11 січня 2006 року (2005 р., №52, стор.728, стаття 3383, код акту 34788/2005) та набрав чинності з дня опублікування, тобто з 11 січня 2006 року, оскільки позивачем не оскаржуються безпосередньо рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», натомість, позивачем оскаржується саме бездіяльність Пенсійного фонду України щодо виконання вищевказаного рішення суду. Позивач не заперечує своєї обізнаності про існування вищевказаного рішення суду, однак про його невиконання, що і спричинило порушення її прав, вона дізналась лише після отримання відповідей від Правління Пенсійного фонду України від 24 вересня 2014 року №9797/Л-11 та Міністерства соціальної політики від 17 вересня 2014 року №5066/039/161-14. При цьому, згідно відміток в паспорті позивача вона постійно проживає в Ізраїлі, прийнята на консульський облік в Посольстві України в Державі Ізраїль (м.Хайфа) 16 листопада 2004 року, жодних доказів щодо перебування позивача після прийняття на консульській облік в Державі Ізраїль на території України в матеріалах справи не міститься, а тому офіційне оприлюднення нормативних актів в офіційних виданнях на території України не може свідчити про обізнаність про них позивача саме з моменту оприлюднення.

При цьому, Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року не зобов'язано відповідача приводити свої нормативні акти у відповідність до цього рішення, положеннями Закону України «Про Конституційний Суд України» не визначено строки, протягом яких державні органи мають привести свої правові акти у відповідність до прийнятого рішення, а тому, враховуючи триваючий характер бездіяльності та існування її на час звернення до суду позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності пропуску строку звернення до суду в частині вимог про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України щодо виконання зобов'язань по внесенню змін в основний документ діяльності ПФУ - «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії» у відповідності до Рішення КСУ №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року - актом порушення матеріальних прав ОСОБА_2, а також в частині вимог щодо зобов'язання відповідача негайно внести та затвердити зміни в «Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсій», що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, у відповідності з Рішенням КСУ №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактично про порушення свого права позивач дізналася із письмових відповідей Правління Пенсійного фонду України від 24 вересня 2014 року №9797/Л-11 та Міністерства соціальної політики від 17 вересня 2014 року №5066/039/161-14, до суду з позовом ОСОБА_2 звернулась 14 жовтня 2014 року (на час триваючої бездіяльності відповідача), тобто протягом шестимісячного строку звернення до суду, процесуальні підстави, передбачені ст.ст.99, 100 КАС України, для залишення позовної заяви без розгляду відсутні, а винесена судом першої інстанції ухвала від 27 листопада 2014 року на підставі ст.ст.99, 100 КАС України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду є необґрунтованою та безпідставною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, тому ухвала Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому, у відповідності до ст.199 КАС України суд апеляційної інстанції позбавлений права зобов'язати Окружний адміністративний суд м.Києва прийняти до розгляду по суті позовні вимоги ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 листопада 2014 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити певні дії скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 23 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.