Ухвала суду № 42836156, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12259/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Лисого В.І., представника відповідача - Калініченко Н.С., представників третіх осіб - Мельниченко К.Г., Іваницької Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України про стягнення простроченої заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Міністерство фінансів України про стягнення простроченого боргу у розмірі 6 928 230,00 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 1994 року між Міністерством фінансів України (Мінфін) та Міністерством енергетики та електрифікації України (Міненерго) було укладено Договір №09-505/7 "Про надання Міністерством фінансів України фінансової допомоги на зворотній основі Міністерству енергетики та електрифікації України ", відповідно до умов якого Мінфін зобов'язується в грудні 1994 року надати Міненерго фінансову допомогу на зворотній основі у сумі 700 млрд. карбованців для закупівлі палива на осінньо-зимовий період 1994/1995 року у відповідності з розпорядженням Кабінету Міністрів України з оплатою 30% річних. Міненерго зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та належних процентів до 15.05.1995 (п. 1.2 Договору).

У разі невиконання чи несвоєчасного виконання Міненерго свого зобов'язання, зазначеного у п. 1.2 цього Договору, Мінфін має право у безспірному порядку стягнути відповідні кошти з рахунків Міненерго у банках України або зменшити на відповідну суму перерахування коштів, передбачених в державному бюджеті Державному комітету по вугільній промисловості (п. 1.5 Договору).

До Договору від 16.12.1994 №09-505/7 Міністерством фінансів України та Міністерством енергетики та електрифікації було укладено додаткову угоду №11-09-505/95 від 15.05.1995, згідно умов якої Мінфін пролонгує Міненерго наданий кредит в сумі 700 млрд. карбованців на строк до 30.03.1996 за плату в розмірі 30 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №09-505/7 від 16.12.1994 Мінфін на розрахунковий рахунок Міненерго України №122804 в ОПЕРУ Національного банку м. Київ код 300001 платіжними дорученнями №455 від 16.12.1994 та № 460 від 22.12.1994 перерахував триста мільярдів карбованців з призначенням платежу "Фінансування за рахунок цільового кредиту банку".

У встановлений строк, визначений в наведених вище договорах та додаткових угодах, кошти повернуті не були.

У зв'язку з несплатою боргу, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено на податкову адресу Міненерговугілля податкову вимогу № 5255 від 25.10.2012 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 5255/24-128 від 25.10.2012 року.

Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві внесло державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подання №1034 від 13.06.2014 з метою вжиття заходів до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (Міненерго) щодо стягнення простроченої заборгованості (сплата основного боргу за цільовим пільговим кредитом фінансова допомога на зворотній основі, наданим Міністерством фінансів України у 1994 році згідно з договором №09-505/7 від 16.12.1994).

Проте відповідачем сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

3 метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановив Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 року № 174.

Зазначений Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Згідно з п. 3 даного Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до п. п. 9, 10 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктом 15 цього ж Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції заборгованість Міністерства енергетики та вугільної промисловості України станом на 01.06.2014 року складає 6 928 230,00 грн.

При цьому, борг по простроченій заборгованості у розмірі 6 928 230,00 грн. існує більше 60 днів з дати надсилання відповідачу податкової вимоги та не сплачений по даний час.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги відповідач не заперечував розрахунків і суми цієї заборгованості.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості з Міненерговугілля у розмірі 6 928 230, 00 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача з приводу того, що Міненерговугілля не виступало позичальником бюджетних позик у 1993-1998 роках, оскільки створене у 2010 році згідно Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», виходячи з наступного.

Кошти відповідно до договору № 09-505/7 від 16.12.1994 року про надання кредиту Міністерством фінансів України були виділені Міністерству енергетики та електрифікації України.

Апелянт на заперечує, що є правонаступником Міністерства енергетики та електрифікації України, яке отримувало фінансову допомогу, однак зазначає, що Указ Президента України «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 не визначає, що Міненерговугілля є правонаступником всіх зобов'язань.

В той же час, відповідно до пунктів 1 та 5 зазначеного Указу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України утворено шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України, Міністерства вугільної промисловості України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

За змістом статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» реорганізація передбачає перехід всіх прав і обов'язків до правонаступника, з чого слідує, що обов'язок щодо погашення заборгованості також переходить до правонаступника.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, з урахуванням Указів Президента України "Про утворення Міністерства енергетики України" від 06.05.1997 року № 388/97, "Про Міністерство палива та енергетики України" від 14.04.2000 року № 598/2000, "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року № 1085/2010, вірно встановлено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є належним відповідачем по справі, так як являється правонаступником усіх прав та обов'язків Міністерства енергетики та електрифікації України.

При прийнятті рішення колегія суддів також приймає до уваги інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 10.10.2013 року № 1385/12/13-13, який визначає, що правовідносини, що виникають під час погашення податкового боргу, є публічно-правовими.

Пунктом 1 підрозділу 19 розділу ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Ця глава регулює питання погашення податкового боргу платника податку.

Відповідно до викладеного розглядувані законодавчі норми хоча й не перетворюють заборгованість суб'єктів господарювання перед державою на різновид грошових зобов'язань із податків, але встановлюють, що така заборгованість погашається в однаковому з податковим боргом порядку.

При цьому органами стягнення є органи доходів та зборів, які під час вжиття заходів, спрямованих на погашення відповідної заборгованості, діють на виконання своїх владних повноважень щодо погашення податкового боргу, визначених Податковим кодексом України.

Позови, спрямовані на погашення податкового боргу, підлягають розгляду адміністративними судами на підставі пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи тотожність порядку погашення податкового боргу та погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), справи за позовами щодо стягнення заборгованості перед державою, зазначеної в Перехідних положеннях до Податкового кодексу України, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, доводи апелянта, що спір не є публічно-правовим, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо строку звернення до суду, то як було зазначено вище, відповідно до абзацу 2 частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року без змін.

Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 37471933) суму судового збору у розмірі 2 436 грн. на Р/Р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ-38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності -206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Ю.А. Ісаєнко

Судді:

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 23.02.2015 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.