Рішення № 42816400, 13.02.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - Боднар О.В.

суддів - Кеміня М.П., Джуги С.Д.

при секретарі - Чейпеш С.І.

з участю - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Іршавського районного суду від 24 листопада 2014 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 24), просила стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок злочинних дій відповідача (кримінальне провадження № 17014070100000384) та 5 800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_5 заявив клопотання, в якому просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3 600,00 грн. (а.с. 26).

Рішенням Іршавського районного суду від 24 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн. моральної шкоди та 1 933,00 грн. витрат на правову допомогу.

В іншій частині вимог відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2 400,00 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням цього ж суду від 05 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243,60 грн. на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Іршавського районного суду від 24 листопада 2014 року та ухвалити рішення про задоволення позову.

Зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи частково вимогу про відшкодування моральної шкоди, неповно з'ясував обставини справи та не врахував те, що позивачці було заподіяно моральну шкоду внаслідок вчинення відповідачем двох кримінальних правопорушень. Крім того, суд першої інстанції при визначенні розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача помилково застосував положення статті 88 ЦПК України, а також неправомірно стягнув з потерпілої на користь обвинуваченого 2 400,00 грн. витрат на правову допомогу.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивачки 1 933,00 грн. витрат на правову допомогу та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у цій частині відмовити.

Зазначає, що позивачкою не доведено та не підтверджено витрати на правову допомогу, оскільки нею не долучено до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги; квитанція до прибуткового касового ордеру № 117 від 30 вересня 2014 року, надана позивачкою, стосується кримінальної справи, а не даної цивільної; не долучено розрахунку наданої правової допомоги (акту виконаних робіт, не зазначено скільки годин адвокат надавав правову допомогу, не визначено вартість однієї людино-години), як це передбачено Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Крім того, витрати по наданій позивачкою квитанції могли бути стягнуті в межах кримінального провадження відповідно до КПК України, а не в порядку встановленому ст.88 ЦПК України.

Розглянувши доводи скарг, перевіривши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12014070100000389 відносно ОСОБА_4 та обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні апеляційний суд визнав, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_4 - до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в повному обсязі, а за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в частині стягнення з нього на користь позивачки 1 933,00 грн. витрат на правову допомогу.

Судом встановлено, що вироком Іршавського районного суду від 01 жовтня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.126 та ч.2 ст.125 КК України. Призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 1 530,00 грн. (арк. обвинув. акту 52-55).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн. суд першої інстанції врахував, що позивачці ОСОБА_1 внаслідок злочинних дій відповідача, які відбувалися в громадському місці - диско-клубі «Іллара» на очах відпочиваючих, було завдано фізичного болю. Тілесні ушкодження та побої, нанесені відповідачем позивачці - своїй колишній дружині, принижують її гідність як жінки, є неприйнятним, низьким та злочинним способом вирішення конфліктів та спорів між колишнім подружжям, що призвело до емоційного стресу, який супроводжувався негативним психоемоційним дискомфортом, у позивачки порушився звичний спосіб соціального життя, в результаті звернення до правоохоронних органів та за наданням медичної допомоги.

Відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн., з урахуванням вищенаведеного, є достатнім і підстав для його зміни немає.

Разом з тим, не можна вважати правильним висновок суду про задоволення вимоги позивачки про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: у розмірі 1 933,00 грн.

Відповідно до п.п. 47, 48 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних спав № 10 від 17 жовтня 2014 року № 7 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України від 02 червня 2011 року № 3460-VI "Про безоплатну правову допомогу", положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу надала суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1117 від 30 вересня 2014 року (а.с. 3), з якої вбачається, що адвокат ОСОБА_2 прийняв від потерпілої ОСОБА_1 5 800,00 грн., з метою здійснення представництва її інтересів у кримінальному провадженні № 301/1700/14-к, в Іршавському районному суду та апеляційному суді Закарпатської області.

У матеріалах обвинувального акта у зазначеному кримінальному провадженні (а.с. 39-41) міститься ордер серії ЗР № 7035 на надання правової допомоги потерпілій ОСОБА_1, угода про надання правової допомоги № 67 від 29 вересня 2014 року, предметом якої є надання адвокатом ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 правової допомоги по захисту прав та законних інтересів у кримінальному провадженні № 301/1700/14-ц у Іршавському районному суді та апеляційному суді Закарпатської області та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 21/307, видане ОСОБА_2 Закарпатською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 11 листопада 2002 року.

Документи, що посвідчують повноваження ОСОБА_2 на надання правової допомоги ОСОБА_1 у даній цивільній справі, відсутні. Крім того, позивачкою документально не підтверджені витрати на правову допомогу, а також не наданий розрахунок таких витрат, що є підставою для відмовити у задоволенні є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у даній цивільній справі.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону стягнув з неї, як потерпілої - жертви кримінальних правопорушень, на користь обвинуваченого 2 400,00 грн. витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу у розмірі 3 600,00 грн. надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 49 від 21 листопада 2014 року, договір № БОБ-1 про надання правової допомоги від 24 жовтня 2014 року та акт здачі-приймання наданих послуг за вказаним договором від 21 листопада 2014 року (а.с. 27-28), з яких вбачається, що ОСОБА_5 зобов'язується надати ОСОБА_4 послуги юридичного характеру по цивільній справі № 301/2480/14-ц у Іршавському районному суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину. Адвокатом було надано юридичні послуги, пов'язані з розглядом даної цивільної справи у кількості восьми людино-годин (вартість за одну людино-годину 450 грн.) на загальну суму 3 600,00 грн., сплата якої підтверджується квитанцію (а.с. 25).

За таких обставин, ухвалене судом рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 933,00 грн. витрат на правову допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення Іршавського районного суду від 24 листопада 2014 року відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України і передбачених ст.ст. 309, 310 цього Кодексу підстав для його скасування немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307-309 ЦПК України, колегія суддів, -

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду від 24 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 933,00 грн. витрат на правову допомогу скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 витрат на правову допомогу відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Кемінь М.П. Боднар О.В.Джуга С.Д.