Ухвала суду № 42814021, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.02.2015
Номер справи
810/5681/14
Номер документу
42814021
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5681/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Гренчука Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Укргідроенерго» звернулося у суд із позовом до відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, в якому просило визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу щодо відмови у зупиненні виконавчого провадження №34077830, зобов'язати останнього зупинити дане виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-2160/11/1070, виданого 02 серпня 2012 року Київським окружним адміністративним судом про стягнення з позивача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 558 246,60 грн та пені у сумі 3 837,35 грн на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таку та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було законних підстав для зупинення виконавчого провадження.

З такими висновкам суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що наказом Мінпаливенерго України від 10 листопада 2005 року №568 Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Постановою відповідача від 05 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження №34077380 щодо стягнення з позивача на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 2562083,95 грн.

02 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зупинення виконавчого провадження №34077380 з підстав, передбачених пунктом 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Листом від 23 вересня 2014 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження, обґрунтовуючи таку відмову рішенням Конституційного суду України у справі №1-26/2012 від 13 грудня 2012 року щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Згідно пункту 1.3 статті 1 цього Закону учасники розрахунків - це підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 вказаного Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію».

Приведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Заборгованість зі сплати штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів, не являється боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податком, а є заборгованістю по страховим внескам, і не відноситься до встановленого пунктом 1.4 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» переліку заборгованості у розумінні цього Закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до правовідносин щодо стягнення господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів положення пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовуються.

Викладене узгоджується із рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 - Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», в якому зазначено, що в аспекті конституційного звернення вказані положення Закону треба розуміти так, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Тобто, для зупинення виконавчого провадження зі стягнення заборгованості на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» недостатньо одного лише віднесення підприємства паливно-енергетичного комплексу - боржника - до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості. Неодмінною передумовою виникнення у державного виконавця обов'язку такого зупинення є також те, що предметом стягнення має бути заборгованість, визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не відповідають вимогам чинного законодавства, не доводять порушень судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 20 лютого 2015 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М

Попередній документ : 42814016
Наступний документ : 42814022