Ухвала суду № 42804017, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/46180/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014у справі №806/1452/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Радомишльська деревообробна компанія» доМалинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радомишльська деревообробна компанія» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.03.2014 №0000672200, яким нараховано суму грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 25385,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 у даній справі, скасована постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2014 та прийнято нове рішення про задоволення позову, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12.03.2014 №0000672200.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 17.02.2014 до 18.02.2014 проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №01/07-У від 01.07.2013, за період з 09.07.2013 до 15.11.2013.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2014 №18/22-12/34065060, у якому зафіксовано порушення позивачем норм валютного законодавства, а саме: статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного виконання послуг по імпортному контракту №01/07-У від 01.07.2013 в законодавчо визначені терміни.

12.03.2014 відповідачем на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000672200, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25358,00 грн. за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно нарахована пеня позивачу за порушення строків розрахунків за операцією з виконання контракту, оскільки факт звернення з позовною заявою до суду не свідчить про її прийняття до розгляду, тобто пов'язав момент зупинення нарахування пені з фактом прийняття судом позовної заяви, а не з моментом її реєстрації в суді.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та дійшов висновку, що пеня підлягає зупиненню з моменту реєстрації позовної заяви в суді.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (замовник) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (Республіка Білорусь, м.Слуцьк) укладено договір від 01.07.2013 про надання послуг, у відповідності до умов якого останній зобов'язався виконати послуги згідно специфікації, яка є додатком та невід'ємною частиною цього договору, загальною вартістю у розмірі 25000 євро, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 0% євро.

09.07.2013 позивач здійснив авансовий платіж у сумі 20000 євро. Оскільки пунктом 3.2 названого договору встановлено, що строк виконання послуг становить до 60 календарних днів після здійснення попередньої оплати, тому граничним строком їх надання є 07.09.2013 включно.

У зв'язку з тим, що нерезидентом станом на 08.09.2013 не було надано жодних послуг за договором, позивач 01.10.2013 (вхідний №275-5) звернувся до Господарського суду Мінської області з позовом до індивідуального підприємця ОСОБА_1 про стягнення 20048 євро.

15.11.2013 ухвалою Господарського суду Мінської області відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Радомишльська деревообробна компанія» до індивідуального підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів.

Порядок розрахунків в іноземній валюті та порядок відліку законодавчо встановленого строку розрахунків регулюється Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Пунктом 1 Постанови НБУ «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» №163 від 14.05.2013, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 за N718/23250, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

В силу положень частини 4 статті 4 цього Закону в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Відтак, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що дата звернення резидентом-позивачем із позовом до господарського суду Мінської області про стягнення з нерезидента заборгованості за договором надання послуг або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1,2 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», і пеня за їх порушення не сплачується.

Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 07.02.2011 у справі № 21-63а10.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді М.В.Сірош Є.А.Усенко