Ухвала суду № 42804016, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/39246/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Сіроша М.В., Усенко Є.А., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року

у адміністративній справі № 826/306/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень №0000333720, №0000343720 від 5 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» ( далі - ТОВ «АДМ Україна» ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 5 вересня 2013 року за №0000333720, №0000343720 відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Суди встановили, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АДМ Україна» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за травень 2013 року, про що складено акт від 19 серпня 2013 року № 975/40-50/37-2033546533.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 5 вересня 2013 року № 0000333720, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 521526 грн. 00 коп. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 260763 грн. 00 коп., а також № 0000343720, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 755373 грн. 00 коп.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено, що позивач перебував у правовідносинах з ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка в яких наявні ознаки фіктивності через відсутність поставки товару та надання послуг, оскільки фактично контрагенти не могли виконувати будь-які роботи в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та виробничих потужностей, зокрема, відсутністю їх за юридичною адресою, неможливістю проведення зустрічної звірки з вказаними юридичними особами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили що позивач не надав доказів фактичного отримання товару від ФГ «Антар» та СК ім. Шевченка та, відповідно, не довів правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту по правовідносинах із вказаними контрагентами, що не дає йому права на включення сум такого податкового кредиту до від'ємного значення податку на додану вартість та заявлення їх бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зазначаючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Отже, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «АДМ Україна» та ФГ «Антар» був укладений договір-купівлі продажу насіння соняшнику власного виробництва № 10042 від 30 квітня 2013 року.

На підтвердження фактичного отримання товару від ФГ «Антар» позивач надав суду видаткову, податкову та товарно-транспортну накладні від 30 квітня 2013 року, однак вказані документи не підтверджують фактичне здійснення господарської операції з таких підстав.

Перевіркою встановлено, що ФГ «Антар» за адресою реєстрації не знаходиться, вирощуванням сільськогосподарських товарів не займається. Згідно повідомлення Томаринської та Веселівських сільських рад - ФГ «Антар» на території сільської ради землю не використовував. Крім того, за умовами договору ФГ «Антар» зобов'язувалося поставити позивачу товар автомобільним транспортом на адресу ТОВ «АДМ Іллічівськ»: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 26 із зазначенням в реєстрах про отримання та кінцеву якість товару. Разом з тим, вказані документи в матеріалах справи - відсутні. В товарно-транспортній накладній відсутні відмітки, які б підтверджували приймання товару від ФГ «Антар». У видатковій накладній від 30 квітня 2013 року містяться відомості, які не відповідають ні адресам сторін договору, ні визначеному договором місцю поставки товару, ні кількості (вага) визначеного товару.

Крім того, податковим органом було встановлено відсутність у ФГ «Антар» матеріальних і трудових ресурсів, документів, які б підтверджували процес вирощування сільськогосподарської продукції.

Аналогічні відносини склались у позивача і з СК ім. Шевченка.

Видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні надані на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, містять розбіжності, неточності, невідповідності, які у своїй сукупності дають підстави для висновку про те, що позивач фактично не отримував товар від СК ім. Шевченка.

З огляду на встановлені невідповідності у заповненні одних документів та враховуючи відсутність інших документів, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що надані позивачем документи є недостатніми для підтвердження здійснення господарських операцій.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна».

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано всі обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання, яке підлягає задоволенню, про заміну процесуального правонаступника: Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на Міжрегіональне головне управління Держаної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників в зв'язку з реорганізацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника відповідача про заміну сторони відповідача.

Замінити сторону відповідача: Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на Міжрегіональне головне управління Держаної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

М.В.Сірош

Є.А.Усенко