Ухвала суду № 42803994, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/800/9552/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі № 2а-3828/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (надалі - позивач, ТОВ «Артур-К») до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000112200.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К».

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, ДПІ у Києво-Святошинському районі складено акт від 27.03.2012 № 42/2200/21643699 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (із змінами та доповненнями) та підпункту 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49.

На підставі висновків акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 № 0000112200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання «пеня за порушення термінів розрахунків у ЗЕД» у розмірі 153 081,89 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив правомірності прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявними матеріалами справи доведено своєчасний розрахунок позивача з нерезидентом ТОВ «Медимпэкс» за господарськими операціями в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній станом на 12.04.2012) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною першою статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 16 вказаного Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Згідно з підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність, зокрема, порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, між ТОВ «Артур-К» та нерезидентом ТОВ «Медимпэкс» укладено імпортні контракти на придбання товарів медичного призначення, а саме: ліки терапевтичного та профілактичного застосування, згідно умов яких встановлено, що оплата отриманих товарів здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на розрахункові рахунки нерезидентів.

Згідно інформаційної системи АІС «Митниці» позивачем експортовано товарів нерезиденту ООО «Медимпэкс» (г. Бендери, ул. Ленина,25, Молдова) відповідно до ВМД №100000024/2010/44246 (типу ЕК-10) від 28.09.2010 на суму 21 781,89 дол. США ( в національній валюті -172 370,91 грн.), граничний термін надходження коштів 27.03.2011 та відповідно до ВМД № 100000024/2010/45095 (типу ЕК-10) від 16.12.2010 на суму 21 604,57 дол. США (в національній валюті -172 040,15 грн.), граничний термін надходження коштів 14.06.2011.

Податковий орган, з висновками якого погодився суд першої інстанції. вважає, що ТОВ «Артур-К» не отримало кошти за ліки для терапевтичного та профілактичного застосування, при цьому не надало ліцензію Національного банку України на подовження термінів розрахунків та не зверталось до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем, на спростування факту несвоєчасного отримання коштів за контрактом з нерезидентом, надано меморіальні ордери № 64870 від 30.09.2010 та № 24335 від 22.12.2010 та платіжні доручення, які доводять своєчасний розрахунок за вказаними господарськими операціями в сфері ЗЕД.

Вказані платіжні документи не були предметом дослідження, ані під час перевірки, ані у судів першої інстанції, лише з тих підстав, що вони викладені іноземною мовою.

Однак, така позиція суду першої інстанції суперечить принципам адміністративного судочинства, зокрема, змагальності сторін та офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплених у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо відсутності факту прострочення дебіторської заборгованості у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 у справі № 2а-3828/12/1070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна