Ухвала суду № 42803966, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/4964/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Агентство Професійної Безпеки «Атлант» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0002162300, № 0002172300 від 21.12.2012 року.

На обґрунтування позову зазначило, що господарські операції із контрагентами підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними при виконанні правочинів, які були виконані належним чином та у повному обсязі.

3 червня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у задоволенні позову відмовлено.

12 грудня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 червня 2013 року скасована, позов задоволено.

Податкові повідомлення - рішення ДПІ № 0002162300 та № 0002172300 від 21.12.2012 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.11.2012 року ДПІ здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» за період з серпня до вересня 2011 року та ТОВ «Ніка Актів» за період червень 2011 року, за наслідками якої 29.11.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що у порушення вимог ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України Підприємством занижений податок на додану вартість, у розмірі 51 491,68 грн., а також податок на прибуток, у розмірі 59 215,43 грн.

21 грудня 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0002172300 щодо нарахування Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 59 216,00 грн., № 0002162300 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 68 693,00 грн., у тому числі 51 492,00 грн. - основного платежу, 17 201,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.,п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.06.2011 року між Підприємством та ТОВ «Ніка Актів» були укладені договори: № 24 щодо надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з розміщення й обслуговування рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях, відповідно до затвердженої сторонами адресної програми (прописаної в актах резервування); № 25 про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з підбору працівників згідно вимог, встановлених додатками до договору, проводити навчальні тренінги, перевіряти їх лояльність за допомогою детектора, розробляти посадові інструкції; № 26 щодо надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень та аналізу ринку підприємств і організацій України, які здійснюють побудові послуги товарів широкого вжитку, з метою пошуку потенційних клієнтів.

1 липня 2011 року та 1.08.2011 року між Підприємством та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» були укладені договори №22/ОБ щодо надання консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку, за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовнику бухгалтерські послуги: аудиторські послуги; податкові консультації; підготовку, складання і здачу фінансової звітності; комп'ютеризацію бухгалтерського обліку; перевірку відповідності ведення бухгалтерського обліку діючим стандартам; консультацію з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Також, 1 липня 2011 року між Підприємством та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» був укладений договір №12/ПС про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з підбору працівників згідно вимог, встановлених додатками до договору, проводити навчальні тренінги, перевіряти їх лояльність за допомогою детектора брехні, розробляти посадові інструкції.

1 серпня 2011 року та 22 серпня 2011 року між Підприємством та ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» були укладені договори №22/00015, №48 щодо виготовлення рекламної продукції, за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги із виготовлення рекламної продукції.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало копії даних договорів; податкові накладні; платіжні доручення.

У акті перевірки ДПІ посилається на довідку ДПІ у Бушкінському районі м. Дніпропетровська №2/233/36574925 від 4.01.2012 року щодо результату зустрічної звірки ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за липень-жовтень 2011 року та повноти їх відображення у податковому обліку, а також на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №1205/23-2/37266322 від 30.08.2011 року про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ніка Актів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за січень-червень 2011 року.

На підставі зазначених документів податковими органами встановлена відсутність ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» та ТОВ «Ніка Актів» за юридичною адресою. Однак зазначено, що директором ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» - ОСОБА_2 був особисто отриманий запит ДПІ у Бушкінському районі м. Дніпропетровська про надання для перевірки документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Дослідивши податкову звітність контрагентів та інформацію з наявних у податковій інспекції баз даних (АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП», системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) ДПІ дійшла до висновку про неможливість фактичного здійснення контрагентами господарських операцій через відсутність персоналу, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій.

Податковим органом встановлена відсутність у контрагентів Підприємства об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до передчасного висновку, що ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» та ТОВ «Ніка Актів» здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, шляхом проведення безтоварних операцій та конвертації коштів. Усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

Наданим при перевірці первинно-бухгалтерським документам судом першої інстанції належна оцінка не надана, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та призвело до встановлення порушень формування Підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року дії ДПІ у Бушкінському районі м. Дніпропетровська щодо встановлення порушень ПП «Рекламна компанія «СДС Медія» викладених в довідці №2/233/36574925 від 4.01.2012 року визнані протиправними та зобов'язано ДПІ у Бушкінському районі м. Дніпропетровська утриматись від використання результатів зустрічної звірки, викладених в зазначеній довідці.

Відповідно до вимог чинного законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відсутність контрагентів Підприємства за їх місцезнаходженням не є підставою для належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт за укладеними договорами.

Таким чином, Підприємством правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит за період отримання відповідних податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.