Ухвала суду № 42803967, 17.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/7295/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Полтава-Паритет» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000622301, № 0000632301 від 26.06.2013 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та виконання договорів.

11 листопада 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000622301, № 0000632301 від 26.06.2013 року визнані протиправними та скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.05.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства із господарських операцій з ТОВ «Оптима-лайт» за період з 1.05.2011 року до 30.06.2012 року, за наслідками якої 31.05.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог ст. 44, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занизило податок на додану вартість, у розмірі 66 359,00 грн., зменшило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року, у розмірі 30 655,00 грн.

26 червня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000622301 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 82 948,75 грн., у тому числі 66 359,00 грн. - основного платежу, 16 589,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, № 0000632301 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 30 655,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 1.03.2011 року та 19.01.2012 року між Підприємством та ТОВ «Оптима-лайт» були укладені договори поставки № 010311/10, № 190112/8, відповідно до яких ТОВ «Оптима-лайт» зобов'язалося надати товарно-матеріальні цінності, а Підприємство прийняти їх і здійснити оплату.

Для підтвердження виконання зазначених договорів Підприємство надало видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, акти звірки взаємних розрахунків.

Перевезення товару здійснювалось перевізниками фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, ТОВ «Нова пошта», ТОВ «Експерт-сервіс-авто» за рахунок Підприємства, що підтверджується договорами перевезення, актами здачі-прийняття робіт, рахунками-фактури.

Придбаний у ТОВ «Оптима-лайт» товар зберігався на складі, який знаходиться на вул. Шевченка, 121-А у м. Полтаві, яким Підприємство користується на підставі договору оренди від 1.07.2011 року, що підтверджується оборотно-сальдовою та інвентаризаційною відомостями.

Відповідно до п.,п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що ТОВ «Оптима-лайт» та Підприємство при здійснені господарських операцій були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Оптима-лайт» знаходиться за юридичною адресою: АДРЕСА_1 та здійснює виробництво електричного освітлювального обладнання, оптову торгівлю електронним і телекомунікаційним обладнанням.

Підприємство правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включило до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, лютий-червень 2012 року суму податку на додану вартість, у розмірі 66 359,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з актом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 1/2201/36814845 від 2.01.2013 року щодо перевірки контрагента ТОВ «Оптима-лайт» зазначена відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Оптима-лайт» з ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «ТБ Східна Україна», ТОВ «Альфа Мед 2006», ТОВ «Фірма «Аква», ТОВ «Арсенал Оптторг».

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий орган від виконання обов'язку із самостійного встановленню та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують допущені порушення.

Згідно з п.,п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що у зв'язку з правомірним включенням Підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, на загальну суму 66 359,00 грн., зменшення Підприємству розміру від'ємного значення з податку на додану вартість, у розмірі 30 655,00 грн. є безпідставним.

Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.