Ухвала суду № 42790922, 16.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4098/14-ц 16.02.2015 16.02.2015 16.02.2015

Провадження №22-ц/784/112/15

Провадження №22ц-784/112/15 Суддя суду першої інстанції Спінчевська Н.А.

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: представника заявника ОСОБА_3,

представника боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на змінений судовий наказ, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва 23 жовтня 2014 року, за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИЛА:

05 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 268 грн. 05 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, яка виникла станом на 17 квітня 2014 року.

24 червня 2014 року суддею Ленінського районного суду міста Миколаєва в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» 268 грн. 05 коп. боргу за спожиту електричну енергію та 121 грн. 80 коп. на відшкодування судового збору.

29 серпня 2014 року ОСОБА_4 подала до місцевого суду заяву про скасування цього судового наказу, посилаючись на те, що зі змісту заяви ПАТ «Миколаївобленерго» та доданих до неї документів вбачається існування між сторонами спору про право, а за законом це позбавляє місцевий суд можливості задовольнити заяву і видати судовий наказ.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 15 вересня 2014 року вказана заява ОСОБА_4 прийнята до розгляду.

23 жовтня 2014 року, за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу, місцевий суд змінив судовий наказ, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва 24 червня 2014 року та стягнув з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп.

ОСОБА_4 подала на змінений судовий наказ апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Скаргу обґрунтовувала помилковістю висновків суду щодо відсутності спору про право між заявником та боржником.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Змінюючи судовий наказ, суддя виходив з того, що борг на суму 268 грн. 05 коп. сплачено ОСОБА_4 вже після звернення заявником із заявою про видачу судового наказу до суду, а тому необхідно стягнути з боржника лише судові витрати.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Розгляд справ в порядку наказного провадження, передбачений розділом ІІ ЦПК України, є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві, у якому суддя без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, та одночасно виконавчим документом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України, п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» за №14 від 23 грудня 2011 року, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У даному випадку, судовий наказ може бути видано лише за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У разі зміни судового наказу суд видає новий судовий наказ, який за змістом має відповідати вимогам ст.103 ЦПК України.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

За змістом Розділу II ЦПК України, який регулює наказне провадження, слідує, що заявник повинен до заяви про видачу судового наказу надати докази, які повинні бути спрямовані на безспірне підтвердження розміру боргових зобов'язань. Тобто, заявник повинен надати докази, які б підтверджували не тільки розрахунок розміру заборгованості, а й докази наявності фактичних підстав для вказаних вимог.

Як вбачається зі змісту заяви про скасування судового наказу та наданих боржником матеріалів, сума боргу оспорюється боржником та останній не погоджується з періодом за який нарахована заборгованість.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховані заперечення боржника щодо розміру боргу, не враховано, що заборгованість нарахована до 17 квітня 2014 року і ПАТ «Миколаївобленерго» не вказано період, за який така заборгованість виникла, тому такі вимоги не можуть вважатись безспірними.

Отже, оскільки сума боргу оспорюється боржником та він не погоджується з нарахованою заборгованістю за спожиту електричну енергію, колегія суддів приходить до висновку про наявність спору про право, у зв'язку з чим змінений судовий наказ підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, як змінений судовий наказ, так і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами оскарження рішення суду.

Керуючись ст.ст.307,312,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Змінений судовий наказ від 23 жовтня 2014 року, виданий Ленінським районним судом міста Миколаєва за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 05 коп., а також судового збору в розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. - скасувати.

Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Миколаївобленерго» право на звернення з тією самою вимогою до суду в позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: