Постанова № 42787007, 19.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 920/1567/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Михна А.О. (дов. № 669 від 24.12.2014р.)

відповідача - Рижова С.Є. (адвокат, свідоцтво № 24/12 від 29.12.2006р., договір про надання правової допомоги № 1139-Р/14 від 24.11.2014р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми (вх. № 536 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01.10.14р. у справі № 920/1567/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", м. Суми

до Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми

про стягнення 157657, 85 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. по справі № 920/1567/14 (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Васіна І.М. користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 043-К від 28.10.2011р. в сумі 157 657 грн. 85 коп., а також 3153 грн. 16 коп. судового збору.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. по справі № 920/1567/14 у частині стягнення пені з відповідача у розмірі 49830,33 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015р. (головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Васіна І.М. прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2015р. о 11:30 год.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Харківського апеляційного господарського суду - В.І. Потапенка від 16.02.2015р., у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2521 від 16.02.2015 року), в якому зазначив, що з наведеними в апеляційній скарзі доводами не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено судом, 28.10.2011р. між позивачем у даній справі - Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", м. Суми та відповідачем у даній справі - Фізичною особою-підприємцем Васіним Іваном Миколайовичем, м. Суми укладено кредитний договір за № 043-К, згідно з яким відповідачеві було надано кредит у сумі 700000 (сімсот тисяч) гривень 00 коп., із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18%, із строком користування по 24.10.2014р.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики (кредиту) одна сторона (позикодавець, кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві (кредитодавцеві) таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (абзац перший частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1054, частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (абзац перший частина перша статті 611 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням господарського суду Сумської області по справі № 920/1145/13 від 19.08.2013 року стягнуто з Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" в особі Сумської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", м. Суми заборгованість за кредитом строкова - 311100 грн. 00 коп.; заборгованість за кредитом прострочена - 182629 грн. 11 коп.; заборгованість за процентами строкова - 7523 грн. 29 коп.; заборгованість за процентами прострочена - 8133 грн. 20 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 15641 грн. 67 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 1031 грн. 04 коп., у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором за № 043-К від 28.10.2011р.

Дане рішення набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.04.2014р. по справі № 920/1145/13 розстрочено виконання рішення господарського суду Сумської області від 19.08.2013 року на 66 місяців.

Господарським судом встановлено, що оскільки дію кредитного договору № 043-К від 28.10.2011р. не припинено, а тому, фактично, відповідач, продовжує користування кредитними коштами.

Відповідно до п. п. 3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом, сплачуються щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (абзац перший частина перша статті 530 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором № 043-К від 28.10.2011р. в частині своєчасного погашення кредиту не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 29.07.2013р. по 19.08.2014р. в розмірі 107827,52 грн., у тому числі заборгованість за процентами строкова в сумі 5229,89 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом прострочена в сумі 102597,63 грн. Вказане стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надавши належну правову оцінку заявленим позовним вимогам в цій частині та наданим на їх підтвердження документальним матеріалам, зокрема розрахунку заборгованості по процентам (строкова, прострочена) господарський суд обґрунтовано визначився, що заборгованість за період з 29.07.2013 року по 19.08.2014 року підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Приймаючи рішення про стягнення сум процентів за кредитним договором, господарський суд правильно врахував умови спірного Договору та положення статті 1048 Цивільного кодексу України, так як нараховані позивачем суми процентів є платою (винагородою) за користування грошовими коштами.

Поряд з цим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором № 043-К від 28.10.2011р. за період з 29.07.2013 року по 19.08.2014 року, що передбачена пунктом 6.3. даного Договору, а саме: пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 40802,83 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 9027,50 грн.

Господарський суд розглянувши вказану вимогу дійшов висновку про її задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача суму пені в розмірі 49830,33 грн.

Проте з даними висновками в частині стягнення сум пені не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., Україна взяла на себе зобов'язання з забезпечення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 зазначеної Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Виходячи з принципу верховенства права, а також положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 Цивільного кодексу України щодо права особи на судовий захист господарського права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист господарських прав і інтересів.

Відповідно до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що право на захист своїх прав, свобод та законних інтересів має не лише особа, що звернулась до суду (позивач), але і відповідач та інші учасники судового процесу.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

При повторному розгляді справи в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, колегія суддів з'ясовано, що відповідно до пункту 6.3. Кредитного договору за порушення визначених у ньому строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Господарський кодекс України у статті 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Передбачене частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Частиною 5 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій (в даному випадку пені) за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 3.8. Кредитного договору передбачено, що неустойка (у разі її виникнення), яка підлягає сплаті за порушення умов цього Договору, сплачується Позичальником (відповідачем у справі) окремо, на вимогу Банку.

Отже, умовами спірного Договору сторони погодили, що зобов'язанню по сплаті пені за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, обов'язково повинна передувати окрема вимога щодо виконання інших зобов'язань за кредитом, зокрема сплата пені.

Зазначені умови спірного Договору позивачем проігноровані та виконані не були, в зв'язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості надати свої зауваження щодо встановлення та розміру штрафних санкцій (пені) за порушення зобов'язання, як то передбачено частиною 5 статті 213 Господарського кодексу України.

Доказів пред'явлення відповідної вимоги позивачем до матеріалів справи не надано.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що звернення Банку до суду із даним позовом не може розцінюватися судом як пред'явлення вимоги, що передбачена умовами Кредитного договору (пункт 3.8.), оскільки позовна заява є процесуальним документом установленої форми, який пред'являється до суду, а не до відповідача, і містить вимогу про примусовий захист судом права чи інтересу позивача, факт порушення яких належить встановити суду шляхом оцінки доказів в процесі розгляду справи у відповідності до приписів статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, оскільки позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача із вимогою у встановлених умовами Кредитного договору та чинним законодавством порядку про сплату сум пені за прострочення повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, тому в задоволенні пред'явлених позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 40 802,83 грн. та пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9027,50 грн. слід відмовити, як таких, що заявлені передчасно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення щодо стягнення пені в сумі 49830,33 грн., посилаючись на те, що судом не з'ясовані причини порушення ним зобов'язання за спірним Договором, а також зазначає про своє складне фінансове становище. В іншій частині рішення суду першої інстанції у даній справі відповідачем не оскаржене.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів зазначає, що вимоги скаржника про скасування рішення в частині стягнення пені підлягають задоволенню, проте з інших підстав та обставин.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 49830,33 грн. прийнято при неповному з'ясуванні обставин в їх сукупності, які мають значення для справи, і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині, тому апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. у справі № 920/1567/14 - скасуванню в означеній частині з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити. В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому правові підстави для його скасування в цій частині відсутні.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне розподілити судові витрати по справі між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Васіна Івана Миколайовича, м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.10.2014р. у справі № 920/1567/14 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 40802,83 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 9027,50 грн., судового збору в розмірі 996,61 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 043-К від 28.10.2011р. в сумі 107827,52 грн., з яких: 5229,89 грн. - заборгованість за процентами строкова та 102597,63 грн. - заборгованість за процентами прострочена, та 2156,55 грн. судового збору за подачу позовної заяви залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, код 23697280) на користь Фізичної особи-підприємця Васіна Івана Миколайовича (фактична адреса: 41508, Сумська область, Путивльський район, село Чорнобривкине, вул. Миру, 44; адреса для листування: 40000, м. Суми, вул. Перекопська, 9/1, ідентифікаційний код 2529412270) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.