Постанова № 42787006, 20.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа № 917/2034/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. № 401П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 917/2034/14

за позовом ТОВ "МІК", вул. Північне шосе,69а, м. Запоріжжя, 39006

до ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область,39607

про стягнення 14018,89грн.

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 р. ТОВ "МІК" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" заборгованості за договором поставки товару №0659-СН від 11.12.2013р. у розмірі 14018,89грн., у т.ч. 11922,30грн. - сума основного боргу, 241,52грн. - 3% річних, 1855,07грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 р. по справі № 917/2034/14 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ “МІК” суму основного боргу в розмірі 11 922,30 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 241,52 грн., суму пені в розмірі 1855,07 грн., а також судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, в зв’язку з чим, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов’язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

В судове засідання, призначене на 18.02.2015 р. представники сторін не з’явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11 грудня 2013 року між ТОВ “МІК” (Постачальник, позивач) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (Покупець, відповідач) було укладено договір поставки товару № 0659-СН ( договір).

Згідно з умовами договору (п. 1.1.) Постачальник зобов'язаний поставити і передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язаний даний товар прийняти та своєчасно оплатити.

Відповідно до п.2.4 договору датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

Згідно п. 6.1. договору оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, протягом 30 банківських днів від дати поставки.

На виконання умов договору позивачем відповідачеві було здійснено постачання товарів на загальну суму 38 860,80 грн.

Постачання товару відбувалося, згідно видаткових накладних: № РН-01/10/15 від 10.01.2014 р. на суму 3290,16 грн., в тому числі ПДВ 20 %, № РН-02/13/26 від 13.02.2014 р. на суму 2970,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %, № РН-02/19/01 від 19.02.2014 р. на суму 15128,64 грн., в тому числі ПДВ 20 %, № РН-07/22/15 від 22.07.2014 р. на суму 17472,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %.

Товар відповідачем було отримано, про що свідчать відмітки на вищевказаній накладній, уповноважених осіб відповідача.

Станом на 03.09.2014 року в порушення умов договору відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар, у сумі 26 938,50 грн.

Як зазначає позивач, у зв'язку із тим, що в призначені платежу не було зазначено за який рахунок саме надійшла оплата, а зазначалось лише, що даний платіж надійшов згідно договору № 0659-СН від 11.12.2013 р., згідно вимог бухгалтерського обліку, дані суми оплат було зараховано в погашення більш ранніх заборгованостей відповідача.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару в розмірі 11922,30 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11922,30 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 11922,30 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 241,52 грн., 1855,07 грн. пені. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України, ст. 232 ГК України), положень договору (п. 10.6) та фактичних обставин справи.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, пені.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на факт неналежного виконання зобов’язання позивачем в зв’язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але попередив позивача про притримання в оплаті за товар до моменту надання передбачених договором документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов’язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними.

Так, розділом 4 договору дійсно передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 4 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів до суду не надано.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договором поставки та діючим законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі.

Разом з цим, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1 договору, згідно якого розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

До того ж, як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов’язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов’язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов’язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 11922,30 грн.

Окрім викладеного, колегія суддів приймає до уваги факт часткової оплати, здійсненої відповідачем, що свідчить про визнання останнім зобов’язання з оплати товару та настання строку виконання даного зобов’язання.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 917/2034/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 р. у справі № 917/2034/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.02.15

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.