Ухвала суду № 42786302, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/876/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Яковлева Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-торгівельна фірма «Магістр плюс» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11.03.2013р. ПП «ВТФ «Магістр Плюс» звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.02.2012р.:

- №0001082200 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 266 грн.;

- №0001092200 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 60928 грн. (з яких 48742 грн. - за основним платежем та 12186 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що придбав у ПВКП «Аверс» дизельне паливо, усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, складені у відповідності до вимог чинного законодавства та надані для перевірки податковому органу, господарські операції у повному обсязі відображені у податковому обліку, придбане дизельне паливо використане позивачем у власній оподатковуваній господарській діяльності, а саме реалізовано наступним споживачам, в тому числі за межами митної території України. Крім того, визнання відповідачем правочину нікчемним є перевищенням повноважень податкового органу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року адміністративний позов ПП «Виробничо-торговельна фірма «Магістр Плюс» - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС від 13 лютого 2013р. №0001082200 та №0001092200.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС 13.05.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду 09.04.2013р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного відмовити в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно і належним чином повідомлені та, в свою чергу, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «ВТФ «Магістр Плюс» зареєстровано 24.10.2005р. виконконом Херсонської міської ради, з 25.10.2005р., як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником ПДВ.

В січні 2013 року ревізорами ДПІ у м.Херсоні булла проведена позапланова виїзна перевірка ПП «ВТФ «Магістр Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПВКП «Аверс» та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів отриманих від цього контрагента у серпні 2012 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2013р. №803/22.4-01/33824075.

Так, за змістом цього акту перевірки, в серпні 2012р. позивач задокументував придбання у ПВКП «Аверс» дизпалива на загальну суму 369512,11 грн., в тому числі ПДВ - 61585,35 грн., однак податковий орган вважає, що при цьому позивачем було порушено вимоги цивільного та податкового законодавства України, а саме:

- ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1-2 ст.234, ст.ст.626,629,655,656,658,662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ВТФ «Магістр Плюс» при придбанні послуг у ПВКП «Аверс» у серпні 2012 року ПДВ 61585,35 грн., та зобов'язання в розмірі податкового кредиту з врахуванням націнки з покупцями: ТзОВ «Глобус-РС» на суму ПДВ 15165 грн.;

- п.п.198.2,198.3,198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого, завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми ПДВ у серпні 2012 року, яка підлягає до сплати в бюджет на суму ПДВ в серпні 2012 року ПДВ - 266 грн.;

- пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.144.1,144.3 ст.144, п.146.5 ст.146 розділу III, п.7 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3-й квартал 2012 року у сумі 232 101,75 грн.

Як на підставу для наведених висновків ДПІ у м. Херсоні посилається на акт ДПІ у м. Херсоні від 05.11.2012р. №140/15-3/24948399 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП «Аверс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків в серпні 2013р.».

Так, за інформацією податкового органу ПВКП «Аверс» відсутнє за податковою адресою, має стан "9" (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням), не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, виробничих активів, технічного персоналу, в ланцюгах постачання задіяні підприємства з ознаками "фіктивності", не підтверджено реальність проведення фінансово-господарської діяльності, керівник ПВКП «Аверс» ОСОБА_1 не зміг пояснити як відбувається приймання та відвантаження продукції в значних обсягах, хто і як контролює поставку від постачальника до місця зберігання товару, чи достатній обсяг для зберігання значних партій товару мають орендовані ним цистерни. Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у м. Херсоні вважає всі угоди ПВКП «Аверс» із постачальниками та покупцями, в тому числі і з ПП ВТФ «Магістр Плюс», укладені в серпні 2012 р., такими, що мають ознаки нікчемності, та стверджує про безпідставне формування ПП «ВТФ «Магістр Плюс» податкового кредиту за операціями з ПВКП «Аверс».

В подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки від 04.02.2013р. №803/22.4-01/33824075, уповноваженою особою ДПІ у м.Херсоні 13.02.2012р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001082200 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 266 грн. та №0001092200 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 60928 грн. (з яких 48742 грн. - за основним платежем та 12186 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності та передчасності спірних рішень податкового органу та відповідно, з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, які грунуються на належно оформлених первинних документах.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є належне документування сплаченого (нарахованого) ПДВ та використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

За загальним правилом датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Дослідивши господарські операції між підприємством позивача та його контрагентом-постачальником - ПВКП «Аверс», судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, дійшла висновку, що вони носять реальний характер та не мають ознак фіктивності або нікчемності.

До такого висновку апеляційний суд приходить з наступних підстав.

Так, судами обох інстанцій з матеріалів справи встановлено, що між позивачем - ПП ВТФ «Магістр Плюс» та ПВКП «Аверс» 18 січня 2012 р. було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є поставка нафтопродуктів (т.б. дизпалива та бензину).

Відповідно до умов даного договору у серпні 2012 р. ПВКП «Аверс» здійснило поставки дизпалива позивачу на загальну суму 369512,11 грн. (в т.ч. ПДВ 61585,35 грн.).

Виконання зазначених гвище осподарських операцій беззаперечно підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: видатковими накладними; податковими накладними; рахунками-фактурами; договорами про надання транспортних послуг; товарно-транспортними накладними; виписками з банківських рахунків, а також показами директора ПВКП «Аверс» ОСОБА_1, допитаного у якості свідка в судовому засіданні суду 1-ї інстанції.

Так, як пояснив ОСОБА_1, вже близько 3-х років ПВКП «Аверс» співпрацює з ПП ВТФ «Магістр Плюс», а в серпні 2012 р. позивачу здійснювались поставки дизпалива. Щодо місцезнаходження ПВКП «Аверс» зазначив, що воно не змінювалось з 1997 року, на підприємстві працює три особи, а для зберігання дизпалива використовуються ємкості, орендовані у ПП «Нафтовий союз».

Також, судом 2-ї інстанції встановлено, що придбане у вказаного контрагента дизпаливо було використано позивачем в господарській діяльності, тобто реалізовано споживам на як на території України, так і за межами митної території України, а саме - ТОВу «Глобус-РС», фірмі «SСНЕРЕRS LIBERTY ТRАNS GMBH & СО.RG» та ТОВу «Фирма Бриз», що, в сво чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, накладними, паспортами якості, вантажними митними деклараціями та іншими первинними документами, які, складені без порушень податкового законодавства.

Таким чином, висновок зроблений податковим органом у спірному акті перевірки щодо відсутності контрагента позивача - ПВКП «Аверс» за своїм місцезнаходженням (вул.Карла Маркса,99, кв.54, м.Херсон) повністю спростовується поясненнями свідка ОСОБА_1 (директора підприємства), первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними, в яких зазначена адреса підприємства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого 03.04.2013р., відповідно до якого ПВКП «Аверс» систематично підтверджує в ЄДР відомості про свою юридичну особу та своє місцезнаходження.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що висновки акту перевірки ПП ВТФ «Магістр Плюс», на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, фактично ґрунтуються лише на акті ДПІ у м. Херсоні «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКП «Аверс»».

Так, за приписами п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

У відповідності до п.4.4 наказу ДПА України від 22.04.2011р. №236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше 2-х робочих днів від дати надходження запиту складає «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання» (додаток 3), реєструє його у «Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки» (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Як слідує з п.7 вказного Наказу №236, результати проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки. При отриманні матеріалів зустрічної звірки після закінчення перевірки платника податків орган ДПС - ініціатор: у разі підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - долучає матеріали зустрічної звірки до матеріалів перевірки; у разі не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із суб'єктом господарювання (їх виду, обсягу, якості, розрахунків тощо) - здійснює заходи щодо проведення документальної позапланової перевірки такого платника податків з урахуванням вимог Кодексу.

Отже, у зв'язку з вищевказаним судова колегія вважає, що Податковим кодексом України та Наказом №236 проведення зустрічних перевірок передбачається як додатковий інструмент отримання податкової інформації податковими органами, яка необхідна для складання висновків про виконання податкових обов'язків платниками податків. Але, акт звірки, в свою чергу, не може бути єдиною та достатньою підставою для внесення змін до податкової звітності, карток оперативного обліку платника податків та визнання грошових зобов'язань. Податковий орган при отримані такого акту звірки може вжити заходів щодо проведення перевірки такого платника податків у порядку визначеному податковим кодексом.

Проте, контролюючим органом не надано до суду жодних належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, а також про те, що інформація, яку місять надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог документи, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Неможливість же здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до приписів ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, оскільки у позивача є в наявності належним чином оформлені податкові , видаткові та товарно-транспортні накладні, ним реально сплачено постачальнику у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто виконані усі вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, то, відповідно, він має право на включення до свого податкового кредиту сплачені суми ПДВ.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку і висновку податкового органу щодо визнання «нікчемними» правочинів, укладених між ПП ВТФ «Магістр Плюс» та ПВКП «Аверс».

Так, як вбачається зі змісту спірного акту перевірки, податковий орган зробив висновок про нікчемність правочинів між вищезазначеними контрагентами лише з тих підстав, що ці правочини, на його думку, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за змістом ст.234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, оскільки зазначений правочин є оспорюваним, то відповідно, він може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку (т.б. судом), а не податковим органом. Відповідач же, в свою чергу, не надав суду жодних копій судових рішень щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Окрім того, необхідно вказати, що стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

А як слідує з ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочини). У цьому разі визнання такою правочину недійсним судом не вимагається.

Також, статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством позивача у перевіряємий період правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду.

Відповідач же, надаючи правову оцінку спірним правочинам, в даному випадку фактично перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, які б свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними або вироків суду, висновки ДПІ у м. Херсоні, викладені у спірному акті перевірки щодо зазначених правочинів є протиправними, а прийняті на підставі цих висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, що в свою чергу, і було правильно встановлено судом 1-ї інстанції.

Також, необхідно ще раз наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочинів (ст.204 ЦК України), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача (т.б. ПВКП «Аверс») або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

До того ж, судова колегія звертає увагу й на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даному випадку, не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: Ю.В. Яковлев

В.О. Скрипченко