Ухвала суду № 42784284, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/62434/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - Підприємство), до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000154700 від 13.05.2013 року.

Зазначило, що ДПІ незаконно була здійснена перевірка у порушення вимог чинного законодавства України, висновки акту перевірки не відповідають дійсності, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

15 жовтня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000154700 від 13.05.2013 року скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ДПІ не доведена правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в матеріалах адміністративної справи містяться докази наявності у Підприємства підстав для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 25.03.2013 року до 18.04.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова перевірка Підприємства щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за січень 2013 року, за наслідками якої 19.04.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство порушило вимоги п. 198.6 ст. 198, п., п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за грудень 2012 року на 54 046,00 грн., за січень 2013 року на 58 448,00 грн., внаслідок чого була завищена сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2012 року на 54 046,00 грн. та завищена заявлена сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року на 112 494,00 грн.

15 травня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000154700 щодо завищення Підприємству суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, у розмірі 140 617,50 грн., у тому числі 112 494,00 грн. - завищення бюджетного відшкодування, 28 123,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 12.11.2012 року між Підприємством та ТОВ «Атріум Буд» були укладені договори підряду №123/11-КС/12 та №75/11-КС/12.

Відповідно до пп. 6.1.7 п. 6.1 розд. 6 (Права та обов'язки сторін) договорів підряду №123/11-КС/12 та №75/11-КС/12 від 12.11.2012 року підрядник має право залучати до виконання робіт за дійсними Договорами сторонні (субпідрядні) організації. При цьому Підрядник несе відповідальність за якість робіт виконаних сторонніми (субпідрядними) організаціями.

Для підтвердження належного виконання договорів підряду до матеріалів справи додані: акти приймання виконаних робіт; локальні кошториси; відомості ресурсів до локальних кошторисів; розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів; відомість ресурсів до акту прийому; розрахунок загальновиробничих витрат; дефектний акт; будівельні зйомки; акти на закриття прихованих робіт; довідка про вартість об'єкту капітального будівництва станом на 1.09.2013 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ-3; довідка про вартість витрат з капітального ремонту; податкові накладні; платіжні доручення № 491 від 24.01.2013 року на суму 63 486,00 грн., №10733 від 18.12.2012 року на суму 30 000,00 грн., №10960 від 28.12.2012 року на суму 20 000,00 грн., №247 від 15.01.2013 року на суму 20 000,00 грн.

19 грудня 2012 року між Підприємством та ТОВ «Лайт-Тек» був укладений договір поставки №97/12-ПУ/12, належне виконання якого підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картками складського обліку матеріалів, платіжними дорученнями №786 від 30.01.2013 року на суму 10 000,00 грн., №724 від 29.01.2013 року на суму 10 000,00 грн., №653 від 25.01.2013 року на суму 30 000,00 грн., №604 від 24.01.2013 року на суму 32 000,00 грн.

Крім того, між Підприємством та ТОВ «Дубрава» були укладені договори поставок №41/2-ПЦ/10 від 25.02.2010 року та додаткові угоди №1 від 28.05.2010 року, №2 від 14.01.2011 року, №3 від 02.02.2012 року; №77/3ПЦ/10 від 15.03.2010 року з додатковими угодами до нього №1 від 27.05.2010 року, №2 від 14.01.2011 року, №3 від 2.02.2012 року; №78/3-ПУ/10 від 15.03.2010 року з додатковими угодами №1 від 27.05.2010 року, №2 від 8.06.2010 року, №3 від 14.01.2011 року, №4 від 2.02.2012 року; №79/3-ПУ/10 від 15.03.2010 року та додаткові угоди №1 від 27.05.2010 року, №2 від 8.06.2010 року, №3 від 14.01.2011 року, №4 від 2.02.2012 року; №94/5-ПУ/10 від 31.05.2010 року з додатковими угодами №1 від 14.01.2011 року, №2 від 2.02.2012 року.

Для підтвердження факту належного виконання договорів поставок Підприємство надало: видаткові та податкові накладні; прибуткові ордери; картки складського обліку матеріалів; акти технічного огляду; накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; товарно-транспортні накладні; акти прийому - передачі векселя.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість наступає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що господарські операції між Підприємством та його контрагентами виконанні у повному обсязі та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, контрагенти Підприємства при здійсненні господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість.

Доказів щодо фактів вчинення Підприємством нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства ДПІ не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.