Ухвала суду № 42784290, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/60683/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області правонаступника Державної податкової служби у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, як фізичної особи-підприємця, до ДПІ,

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0008861702 від 19.11.2012 року.

Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

25 червня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0008861702 від 19.11.2012 року скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що у ОСОБА_2 наявні всі необхідні документи, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства України на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 18.10.2012 року до 31.10.2012 року ДПІ була здійснена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2010 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 7.11.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст.,ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей при вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.,ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; ст. 13, п. 14.4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» - занизив чистий дохід за період з 1.07.2010 року до 31.12.2010 року на суму 3 626 525,39 грн., донарахував податок з доходів фізичних осіб, у розмірі 54 397,86 грн.; а також ц порушення п.,п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 2.12.2010 року - занизив чистий дохід за період з 1.01.2011 року до 31.12.2011 року, у розмірі 307 747,95 грн., та податок на доходи фізичних осіб, у розмірі 50 058,75 грн.

19 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008861702 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 116 971,61 грн., з яких 104 456,61 грн. - основного платежу, 12 515,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до п.,п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_2 мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ДОМОСТРОЙ», ПП «Харківбудмонтаж», ТОВ «Техцентр «Вектор», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Металург-2010».

Для виконання умов договорів купівлі-продажу № 1 від 2.08.2010 року, від 3.6.2010 року, № 13 від 1.10.2010 року були поставлені будівельні матеріали, що підтверджується податковими та видатковими накладними.

На підставі отриманих податкових накладних ОСОБА_2 включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкові накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Висновок ДПІ щодо нікчемності укладених ОСОБА_2 з ТОВ «Домострой» та ТОВ «Металург -2010» договорів зроблений на підставі актів ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки у контрагентів № 289/22-4/32031160 від 19.05.2012 року, № 344/23-30/37365818 від 29.02.2012 року.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.