Ухвала суду № 42784280, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/65266/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Зеніт» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо здійснення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0012142301 від 8.11.2012 року.

Зазначило, що ДПІ була безпідставно здійснена перевірка, оскільки запит щодо надання документів та пояснень від ДПІ не отримувало.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій та виконання договорів.

14 травня 2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0012142301 від 8.11.2012 року визнане протиправним та скасоване.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що в акті перевірки необґрунтовано в чому полягає порушення Підприємством вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з чим висновки ДПІ щодо порушення Підприємством зазначених вимог законодавства України є безпідставними та необґрунтованими.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 22.10.2012 року до 26.10.2012 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Підприємства з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Майстерня заходів» за період з 1.01.2011 року до 31.12.2011 року, за наслідками якої 30.10.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139 розділу III Податкового кодексу України занизило податок на прибуток, у розмірі 221 364 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 221 364 грн.

8 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0012142301 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 221 364 грн., та штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 1 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 24.02.2011 року між Підприємством та TOB «Майстерня Заходів» був укладений договір поставки № 2402011. На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору Підприємство надало видаткові, товарно-транспорті та податкові накладні, сертифікати якості, а також банківські виписки з рахунків.

Крім того, для підтвердження наявності у Підприємства приміщення для розміщення та зберігання придбаного товару були надані: договір оренди № 0402-11 від 4.01.2011 року; договори суборенди № 02-01/11А та № 03-01/11А від 1.11.2011 року, укладені між Підприємством та ПП «Техносоюз», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до наданих Підприємством первинних документів, отриманий ним товар від TOB «Майстерня Заходів» у подальшому був реалізований, що підтверджується його використання у господарській діяльності підприємства в межах оподатковуваних операцій.

Відповідно до пп .4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, у тому числі, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.,п. 5.1, п.5.2 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.32 цьогоо Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.,п. 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що при здійсненні перевірки Підприємства ДПІ взагалі не досліджувала первинні документи з господарських операцій Підприємства з ТОВ «Майстерня заходів», що підтверджується змістом п. 2.9 акту перевірки.

Крім того, ДПІ не направлявся Підприємству запит на одержання документів і надання пояснень до початку здійснення перевірки, відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та не оформлявся запит на надання необхідного переліку документів в ході перевірки, після чого у платника податків відповідно до вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України виникає обов'язок подання документів, що належать до предмету перевірки.

Зазначена перевірка ДПІ була здійснена у порушення вимог ст.,ст. 75, 79 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання ДПІ на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 209/22-4/36590737 від 14.03.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Майстерня Заходів» щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за період січень-жовтень 2011 року», який став підставою для висновку про завищення Підприємством валових витрат та заниження податку на прибуток, оскільки для висновків акту перевірки про порушення Підприємством податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складеного органом державної податкової служби відносно контрагента Підприємства, недостатньо.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Юрченко В.П.