Ухвала суду № 42775315, 16.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14940/14-ц Провадження № 22-ц/772/377/2015Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.Категорія 27Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Ковальчука О.В.,

суддів : Медяного В.М., Жданкіна В.В.

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року у цій справі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 листопада 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №31.3ВН/113/07-Склн, відповідно до якого останній було надано кредитні кошти в розмірі 75 000,00 грн. зі сплатою 13,43% річних на строк з 27.11.2007 року по 26.11.2017 року включно. 26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого перший передав за плату (уступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за договором укладеним з ОСОБА_2, внаслідок чого позивач замінив ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначеному зобов'язанні, та до нього перейшло право вимагати від ОСОБА_2 повного, належного та реального виконання обов'язків за вказаним кредитним договором. Відповідачка взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконувала, тому станом на 05.06.2014 року у неї виникла заборгованість у розмірі 55 799,02 грн., з яких: 45 033,85 грн. - тіло кредиту, 10 765,17 грн. - заборгованість за відсотками. Остання повідомлялась про необхідність належного виконання взятих на себе зобов'язань, однак їх не виконала, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року позов задоволено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Однак, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона не погоджується з оскаржуваним рішення лише в частині стягнення з неї нарахованих відсотків.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 27.11.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №31.3ВН/113/07-Склн (а.с. 5-9), на умовах якого відповідачу було відкрито не відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі в розмірі 75 000 грн. строком по 26 листопада 2017 року включно зі сплатою 13,43 % річних. Банк зобов'язувався надавати позичальнику кредити в рахунок кредитної лінії за письмовими заявками позичальника. Позичальник зобов'язувався, починаючи з сьомого місяця користування кредитними коштами, забезпечити погашення отриманих кредитів шляхом щомісячного внесення готівкою або безготівковим перерахуванням коштів в сумі 657,89 грн. у період з 01 по 10 число календарного місяця та забезпечити повне погашення отриманої суми не пізніше 26 листопада 2017 року, а також сплачувати щомісячно нараховані на фактичну суму заборгованості проценти за користування кредитом до 10 числа кожного календарного місяця. Пунктами 4.2.,4.6. договору передбачається виникнення права вимоги щодо дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування ним у разі порушення позичальником умов Договору, про що позичальник повідомляється письмовим повідомленням.

Вказану суму коштів відповідачка отримала 28.11.2007 року (а.с.48-49).

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого перший передає (уступає) за плату ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі і за кредитним договором №31.3ВН/113/07-Склн, укладеним з ОСОБА_2 (а.с. 16-22). За цим договором ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора у зазначеному зобов'язанні та до нього переходить право вимагати від боржника повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитним договором, про що було повідомлено відповідача (а.с. 44-47).

ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, а тому станом на 05.06.2014 року виникла заборгованість в сумі 55 799,02 грн. з яких: 45 033,85 грн. - сума заборгованості за кредитом, 10 765,17 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 53). Досудова вимога банку від 11.06.2014 року, направлена ОСОБА_2, залишена нею без задоволення (а.с. 13).

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 1054,1055 ЦК України, дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог позивача, зазначивши, що права позивача порушені невиконанням взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 щодо погашення кредитної заборгованості.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань відповідачки на порушення судом норм процесуального права та до хибного трактування положень статей 512, 513, 516, 517 ЦК України, зазначивши, що для кредитора, який не надав докази цесії, така бездіяльність має розглядатись як прострочення, та має наслідки передбачені ст. 613 ЦК України, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до норми ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Тобто, у разі виникнення сумнівів відносно факту відступлення права грошової вимоги новому кредиторові боржник має право вимагати надання відповідних доказів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідачку про відступлення права вимоги, яку вона особисто отримала, про що вказала в апеляційній скарзі, однак, із матеріалів справи не вбачається, що вона вимагала надання їй доказів факту відступлення права вказаної грошової вимоги.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи (роз'яснення Пленуму ВСУ у п.19 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року N 12).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність та необґрунтованість оскарженого рішення, а тому вони не можуть бути взяті до уваги колегією суддів. Відповідно до положень ст. 308 ЦПК України вказану апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.В. Ковальчук

Судді : В.М. Медяний

В.В. Жданкін