Ухвала суду № 42765661, 10.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р.Справа № 816/4646/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Ботвини В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 816/4646/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

25.11.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнанати незаконними дії Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1 за оперативно-розшуковою справою №201201308 від 11.01.2012, а також дії відповідача щодо проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_1 без заведення оперативно-розшукової справи.

Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2014 року закрив провадження у справі.

Роз'яснив позивачу право на звернення до загального місцевого суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Ухвалив повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 73,08 грн., сплачену згідно з квитанцією від 19.11.2014 №0.0.318030540.1.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, є помилковим.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав ухвалу суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що постановою заступника Генерального прокурора України від 21.08.2012 порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (а.с. 37-38).

У січні 2013 року заступник начальника відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про корупційні злочини Генеральної прокуратури України направив обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №420120000000000019 до Красноградського районного суду Харківської області (а.с. 40).

Як повідомив представник позивача, на даний час кримінальна справа №626/37/13-к перебуває у провадженні Красноградського районного суду Харківської області.

Під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи захисник обвинуваченого встановив, що в рамках заведеної оперативно-розшукової справи співробітниками УБОЗ УМВС України в Полтавській області відносно ОСОБА_1 здійснювались оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних засобів (а.с. 67-76).

З метою усунення обмеження прав і свобод ОСОБА_1 під час здійснення оперативно-розшукових заходів адвокат ОСОБА_2 звернувся до УБОЗ УМВС України в Полтавській області з вимогою надати йому постанову про заведення оперативно-розшукової справи.

21.10.2014 т.в.о. начальника УБОЗ УМВС України в Полтавській області Кругляк К.Б. листом №34/3-Аз (а.с. 17) повідомив заявника про те, що перевірка обґрунтованості заведення і ведення оперативно-розшукової справи №201201308 від 11.01.2012 перевірялася старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Шереметом Ю.В. Цим же листом, з посиланням на ч. 10 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", адвокату повідомлено про відсутність підстав для задоволення його прохання щодо надання постанови про заведення оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_1, оскільки зазначений документ має гриф обмеження доступу "таємно".

Здобувши з матеріалів кримінальної справи докази того, що оперативно-розшукова справа відносно гр. ОСОБА_1 підрозділами УБОЗ УМВС України в Полтавській області не заводилася, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства ( п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України).

Як встановлено судом першої інстанції, на запит суду представник відповідача надав листа ГУБОЗ МВС України від 15.12.2014 №9/23-17639 (а.с. 53), в якому заступник начальника Купранець І.М. інформує про те, що оперативно-розшукова справа №201201308 заведена 11.01.2012 працівниками ГУБОЗ УМВС України. Цим же листом поінформовано про те, що згідно із законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" та "Про прокуратуру" перевірка законності зведення, а також проведення оперативно-розшукових заходів в ОРС №201201308 здійснювалася працівниками Генеральної прокуратури України.

Згідно зі ст. 3 "Про оперативно-розшукову діяльність" правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Кримінальний, Кримінальний процесуальний, Податковий та Митний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, Державну кримінально-виконавчу службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Положеннями статті 41 Кримінального процесуального кодексу України, за змістом якої, оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій є обов'язковими для виконання оперативним підрозділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" встановлено, що нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, керівниками регіональних прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України прокурорами Генеральної прокуратури України та уповноваженими наказом керівника регіональної прокуратури прокурорами відповідних регіональних прокуратур.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час проведення оперативно-розшукових заходів, перевірки та вирішенні заяв про злочини виконують не владні управлінські, а владні процесуальні функції. А, отже, належним способом захисту порушеного права у даному випадку є оскарження результатів проведеної прокурорської перевірки до суду в порядку ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України суд роз'яснює позивачу, що розгляд такої справи відноситься до кримінальної юрисдикції.

Таким чином, враховуючи положення вказаних вище правових норм та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому є підстави для закриття провадження у справі.

Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року по справі № 816/4646/14 прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 816/4646/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.