Ухвала суду № 42765663, 09.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 р.Справа № 818/3236/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. по справі № 818/3236/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фім-Транс"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13.11.2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фім-Транс» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002882204 від 6 серпня 2014 року про збільшення розміру грошового зобов»язання позивача з податку на додану вартість в сумі 55 391,00 грн., у тому числі за основним платежем - 36 927,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 464,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002182204 від 6 серпня 2014 року, якими збільшено зобов»язання з податку на додану вартість на 36927 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 18464 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в операціях з ТОВ «Мікас Плюс» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, про що складений акт перевірки від 21.07.2014 року №2640/2204/38522323/263.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185 п.186.3. п.186.4 ст.186, п.198.1,п.198.3.п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 36 927,00 грн.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.08.2014 року №0002182204, яким позивачу з податку на додану вартість в сумі 55 391,00 грн., у тому числі за основним платежем - 36 927,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 464,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам п.185.1 ст.185 п.186.3. п.186.4 ст.186, п.198.1, п.198.3.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно до п. 186.3, п. 186.4 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належать: надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); рекламні послуги; консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання транспортно-експедиторських послуг.

Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

На підставі п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції укладеної між позивачем та ТОВ «Микас-Плюс» та правильність віднесення до податкового кредиту за січень 2014 року за результатами даної господарської операції в сумі 36 927,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Мікас Полюс», з яким був укладений договір №20/03 від 15.03.2013 року про виконання контрагентом позивача транспортно - експедиційних послуг.

Матеріалами справи свідчать про те, що на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт надання послуг № ОУ-042 від 14.01.2014 року на суму 221562,00 грн. з яких 184635,00 грн. ціна без ПДВ та 36927,00 грн.-20% ставка ПДВ; податкову накладну від 14.01.2014 року № 452 на суму 221562,00 грн. з яких 184635,00 грн. ціна постачання одиниці товару та 36927,00 грн.-20% ставка податку на додану вартість, платіжне доручення № 1892 від 14.01.2014року на суму 221562,00 грн.; заявки на транспортування від 27.11.2013 року № 27-11-13/05; заявки-інструкції на відвантаження від 01.12.2013 року № 3, № 2, № 1, від 10.11.2013 року №6.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані позивачем в підтвердження здійснення даних господарських операцій документи первинного бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з доводами в позовній заяві позивача про те, що надані до матеріалів справи, копії документів підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

З приводу посилань апеляційної скарги відповідача на відсутність у контрагента позивача ТОВ "Мікас Плюс" технічних та адміністративних ресурсів та відсутністю за його місцезнаходженням на підставі даних акту від 03.04.2014 року № 1017126-55-22-07/38148234 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Мікас Плюс", то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз»яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов»язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи первинного бухгалтерського обліку свідчать про фактичний рух активів у позивача та зміни у зобов'язанні позивача, що відбулися у зв'язку зі здійсненням даної господарської операції.

Невиконня податкових зобов'язань контрагентом позивача не несе негативних наслідків для позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано;не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. по справі № 818/3236/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бартош Н.С. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 16.02.2015 р.