Ухвала суду № 42763059, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/53046/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постановуХмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2014та ухвалуВінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014у справі № 822/3186/14за позовомДержавного підприємства «Довжоцький спиртовий завод»доКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Довжоцький спиртовий завод» звернулось до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2014 за №0002961501 та від 13.06.2014 за №001951501.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2014, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 №562/22-09-15-01/23841854;

- перевіркою встановлено порушення позивачем пп. «а» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, пп.198.2, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення по податку на додану вартість за лютий 2014 року на 212 089 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за лютий 2014 року на суму 276 553 грн., завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку на 83 447 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 13.06.2014 №0002961501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 212 089 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 13.06.2014 №001951501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 83 447 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 20 861,75 грн.

Контролюючий орган вважає неправомірним формування позивачем спірних даних податкового обліку з податку на додану вартість, з огляду на неможливість підтвердження виробництва дріжджів саме із сировини, яка залучалася у виробництво на давальницьких умовах, та, як наслідок, виконання позивачем умов договору на переробку давальницької сировини контрагента.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо відсутності у відповідача підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення та суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки надані позивачем докази повністю підтверджують правомірність формування останнім сум податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем впроваджено в виробництво удосконалену однопотокову схему виробництва спирту з одночасним виробництвом хлібопекарських дріжджів пресованих високої якості. Вказана схема виробництва відповідає виробничому технологічному Регламенту на виробництво мелясно-спиртової бражки і пресованих дріжджів ВТР 238418545-2007, розробленому безпосередньо для конкретних умов і обладнання позивача. Названий Регламент розроблений УкрНДІспиртбіопрод згідно з вимогами чинних нормативних документів та на основі «Типового технологічного регламенту одержання мелясно-спиртової бражки і пресованих хлібопекарських дріжджів» № ТТР 00032744-3508- 2005 затв. 20.09.05 введено в дію 01.01.06 згідно з вимогами СОУ 15.0-37-188:2004, СОУ 15.0-37-189:2004 та з урахуванням специфіки апаратурно-технологічної схеми підприємства, роботи устаткування, обладнання.

Регламент є нормативним документом для позивача і містить параметри для кожної ділянки технологічного процесу, Розділом 5 «Технологічна схема» якого передбачено, що для виробництва спирту використовують власну, покупну мелясу, а для вирощування біомаси дріжджів - давальницьку мелясу. Покупну і давальницьку меляси транспортують, приймають на зберігання та обліковують (по масі) окремо. Зберігання як покупної так і давальницької меляс відбувається разом в одних ємкостях. Подальше виписування покупної та давальницької меляс на виробництво здійснюється окремо і змішують їх після зважування, в процесі підготовки меляси до виробництва.

Пунктом 2.2. розділу 2 Регламенту «Хлібопекарські дріжджі пресовані» прямо передбачено, що на підприємстві для вирощування біомаси дріжджів використовують давальницьку сировину. Аналогічні положення містяться у підпункті 6.7.1 пункту 6.7 розділу 6 Регламенту «Норми витрат давальницької меляси на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованих», згідно приписів якого для вироблення дріжджів хлібопекарських пресованих ДП «Довжоцький спиртовий завод» використовує давальницьку мелясу. Витрати сировини на одержання товарної продукції хлібопекарських дріжджів пресованих відносять на давальницьку мелясу. При цьому, положення Регламенту чітко встановлюють затверджені норми витрат цукру на виробництво хлібопекарських дріжджів пресованих у двопродуктовому виробництві.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що Регламентом не передбачено виробництво дріжджів із власної, а не давальницької сировини, а перевіркою не виявлено жодних ознак порушення вимог Регламенту з боку платника податків, при цьому, під час проведення перевірки у позивача були наявні всі первинні документи, які підтверджують господарські операції підприємства з одержання давальницької меляси, її переробки у дріжджі та передачу продукції замовнику.

Колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що доводи відповідача про неможливість підтвердження виходу дріжджів саме із давальницької сировини не підтверджуються доказами по справі та ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки контролюючим органом не було проведено дослідження відповідності кількості виробленої готової продукції кількості отриманої на давальницьких умовах сировини, достовірно не встановлено, чи перевищує кількість готової продукції кількість отриманої давальницької сировини.

Так, між позивачем та TOB ТПК «Укрхімекспорт» укладено договір зберігання №212-040-HJ06 від 31.12.2005, за умовами якого позивач зобов'язаний зберігати мелясу бурякову у визначеній договором кількості, передану йому TOB ТПК «Укрхімекспорт».

Дослідивши подані позивачем докази правомірності формування показників податкового обліку з податку на додану вартість (а саме, первинні документи податкової звітності), суди попередніх інстанцій не встановили жодних порушень при їх складанні, що могли б мати наслідком дефектності їх форми чи змісту та втрати статусу первинного документа. Також, не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія судів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставного визнання відповідачем укладеного позивачем договору фіктивним, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування цих своїх доводів, зокрема, що такий договір у встановленому порядку був визнаний недійсним.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ неодноразово проводилися перевірки ДП «Довжоцький спиртзавод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного нарахування податку на додану вартість і зменшення податкових зобов'язань за серпень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2012 року - січень 2013 року та за лютий 2013 року, за результатами яких були складені довідки №2640/234/23841854 від 16.11.2011, №3214/234/23841854 від 31.12.2011, №587/234/23841854 від 17.02.2012. Вказаними довідками не встановлено розбіжностей в декларуванні податкових зобов'язань TOB ТПК «Укрхімекспорт» та податкового кредиту ДП «Довжоцький спиртзавод». Також, актами перевірок позивача №560/154/23841854 від 27.03.2013, №846/154/23841854 від 27.05.2013 встановлено, що отримання меляси здійснюється з місць зберігання згідно договору зберігання від 31.12.2005 №212-040-HJ06, розбіжностей між сумою податкового кредиту ДП «Довжоцький спиртзавод» та сумою податкового зобов'язання TOB ТПК «Укрхімекспорт» згідно даних ІС «Податковий блок» не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки доводи відповідача, які обґрунтовували встановлені перевіркою порушення позивачем приписів податкового закону, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи попередніми інстанціями та були спростовані належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.08.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний