Ухвала суду № 42763057, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/16877/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Коломаченко Г. П.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 30.10.2012та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013у справі № 1570/4210/2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь»доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 №0000042301, від 03.04.2012 №0007322301, №0007312301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт №315/23-213/36155150-5704 від 21.12.2011;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.1, п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки позивачем не проведено через реєстратор розрахункових операцій операції щодо реалізації продукції не власного виробництва (автомобілів) на суму 1 257 400 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000042301, яким позивачу за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено суму штрафних (фінансових) санкцій на 6 287 000 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження ДПС в Одеській області прийнято рішення №5855/10/10-2007 від 23.03.2012, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 05.01.2012 №0000042301 в частині застосованої фінансової санкції на суму 6 286 999 грн., в решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача у цій частині - без задоволення, начальнику ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС наказано забезпечити прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» на суму 6 287 000 грн. (за неоприбуткування позивачем готівки у розмірі 1 257 400 грн.);

- на підставі рішення ДПС в Одеській області №5855/10/10-2007 від 23.03.2012 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 №0007312301, яким позивачу за порушення п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 287 000 грн.;

- за результатами розгляду повторної скарги на податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000042301, від 03.04.2012 №0007312301 ДПС України прийнято рішення №9471/6/10-2415 від 07.06.2012, яким, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 23.03.2012 №5855/10/10-2007, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугував висновок контролюючого органу про те, що позивачем в порушення вимог ст.1, п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» проведено операції з розрахунків за реалізовані автомобілі (в межах укладених позивачем угод) без застосування реєстратора розрахункових операцій, а також, в порушення п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, не оприбутковано готівкові кошти, отримані від реалізації продукції не власного виробництва (автомобілів), на суму 1 257 400 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції, погодилися з доводами контролюючого органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки, та, як наслідок, дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, суд касаційної інстанції вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори купівлі-продажу автомобілів, зокрема, №21/2011-СКП від 05.04.2011 з ОСОБА_6, №08/2011-СКП від 26.01.2011 з ОСОБА_7, №09/2011-СКП від 31.01.2011 з ОСОБА_8, №07/2011-СКП від 26.01.2011 з ОСОБА_9, №31/2011-СКП від 18.04.2011 з ОСОБА_10, №28/2011-СКП від 14.04.2011 з ОСОБА_11, №32/2010-Скп від 23.04.2010 з ОСОБА_12, №67/2010-СКП від 31.08.2010 з ОСОБА_13, №68/2010-СКП від 01.09.2010 з ОСОБА_14, №77/2010-СКП від 07.10.2010 з ОСОБА_15, №12/2011-СКП від 17.02.2011 з ОСОБА_16, за умовами яких позивачем передав у власність вищеназваних осіб автомобілі, а останні зобов'язувались сплатити за них відповідні суми грошових коштів.

Згідно п.3 ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

Згідно із п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

За змістом пп.2.5 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Згідно п.1.4 гл.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу автомобілів, видаткові накладні та довідки-рахунки не є належними доказами на підтвердження висновку судів першої та апеляційної інстанцій про внесення покупцями автомобілів до каси позивача грошових коштів в розмірі 1 257 400 грн.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій помилково не було досліджено та надано належної правової оцінки поданим позивачем доказами на підтвердження факту здійснення розрахунків між ТОВ «Автотрейдінг-Овідіополь» та покупцями автомобілів у безготівковій формі через касу банку.

З огляду на зміст вищенаведених положень чинного законодавства, колегія суддів також вважає, що встановлення факту щодо форми здійснення розрахунків, як то готівкова чи безготівкова (шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки позивача), є важливою обставиною, з якою закон пов'язує необхідність (або її відсутність) застосування реєстратора розрахункових операцій, а також підставність застосування до позивача штрафних санкцій за неоприбутковання готівкових коштів, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій з метою обліку кількості реалізованого пального, який не залежить від способу здійснення розрахунків.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що рішенням суду першої інстанції встановлено та/або матеріали справи підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій щодо реалізації пального без застосування реєстратору розрахункових операцій, який, в свою чергу, за результатами перевірки, став підставою для нарахування позивачу спірних штрафних санкцій.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейдінг-Овідіополь» задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний