Ухвала суду № 42762839, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/53791/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом Прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Деснянського району міста Києва в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації з позовом, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації. Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації), Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо вирішення питання про внесення пропозицій на розгляд виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) щодо забезпечення житлом ОСОБА_4, який перебуває з 13.02.2007 року у пільговій черзі за категорією «особи, що повернулись з дитячих будинків»; зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації), Деснянську районну в м. Києві державну адміністрацію вирішити питання щодо поліпшення житлових умов ОСОБА_4, який перебуває з 13.02.2007 року у пільговій черзі за категорією «особи, що повернулись з дитячих будинків».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Інші сторони розгляду даної справи, письмових заперечень або доповнень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з числа дітей, що зашились без батьківського піклування. Матір позивача - ОСОБА_6, у зв'язку з її ухиленням від виховання та утримання дитини, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.05.2003 позбавлено батьківських прав, а відомості про батька записані з слів матері.

Враховуючи встановлені складні життєві обставини та факт залишення дитини без батьківського піклування, на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 07.10.2004 р. за № 1058 ОСОБА_4 було влаштовано до державного навчального дитячого закладу на повне державне утримання.

Позивач навчався у Спеціалізованій загальноосвітній школі-інтернаті № 12 для дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків у період часу з 24.11.2004 р. по 31.05.2007 р. та проживав у гуртожитку школи-інтернату за адресою: АДРЕСА_2.

У зв'язку з відсутністю житла, ОСОБА_4, як особу, яка залишилась без батьківського піклування, за клопотанням школи-інтернату № 12 сім'єю в кількості 1 особи, на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.02.2007 р. за № 185, було зараховано на квартирний облік щодо забезпечення житловою площею на загальних підставах та по пільговій категорії «особи, що повернулись з дитячих будинків», порядок забезпечення житлом - позачерговий. Номер черги ОСОБА_4 за списками: загальна черга: 5 634, позачерговий - 791, за категорією «особи, що повернулись з дитячий будинків» - 7. Шість інших осіб, які знаходились перед ним у даній черзі, у період 2011 року отримали соціальне житло, що вказує на не порушення їхніх прав та свобод позивачем.

Після вибуття у 2007 році зі школи-інтернату, ОСОБА_4 в період часу з 01.09.2007 р. по 30.06.2011 р. навчався у Київському професійному ліцеї дизайну та виробів із шкіри.

Разом з тим, не зважаючи на встановлені обставин та позачерговість забезпечення житлом громадян за такою пільговою категорією, тривалість перебування позивача на обліку у відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - становить понад 6 років, та станом на час подання позову до суду, позивач житлом забезпечений не був.

Зважаючи на викладене, та з метою захисту порушених прав ОСОБА_4, Прокуратура Деснянського району м. Києва в інтересах останнього звернулась до суду.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується колегія суддів, що чинним законодавством України гарантовано право позачергового забезпечення житлом незахищеної категорії населення, зокрема, дітей сиріт, а відтак відповідачами порушено право ОСОБА_4 на отримання ним соціального житла. Сама по собі реєстрація ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 не виключає гарантованого державою права на отримання житла.

Відповідно до статті 43 ЖК громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Згідно з положеннями частини першої статті 46 ЖК поза чергою жиле приміщення надається, зокрема, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Пунктом 46 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р. № 470 передбачено, що діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки та піклування. Після досягнення 18 років такі діти протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання.

Питання стосовно розподілу житлової площі для надання певним категоріям громадян вирішується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів за поданням комісії по житлово-побутовій роботі та за участю народних депутатів, а також - громадської комісії з житлових питань (пункт 57 Правил).

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що даний позов є обґрунтований, так як державою гарантоване право на позачергове отримання дітям-сиротам соціального житла, до числа списків яких відноситься позивач, який знаходиться на відповідній черзі за номером, який є наступний для можливості отримання житла, та виключна компетенція щодо забезпечення такої категорії осіб належить органам місцевого самоврядування.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець