Ухвала суду № 42762838, 27.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/17462/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Маринчак Н. Є. Рибченко А. О. Титенко М. П. Наумов О. Л. Гарькава Г. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіна постанову та ухвалуЖитомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 рокуу справі№ 806/6704/13-аза позовомПредставництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті»до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року у справі № 806/6704/13-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08.02.2011 року № 0000062304.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні та травні 2010 року, складено акт № 7827/23-2/26607343 від 13.10.2010 року, яким зафіксовано порушення: пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акта перевірки 26.10.2010 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001262304/0, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4 240 846,00 грн., та № 0001272304/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 670 445,00 грн. за червень 2010 року.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001262304/0 - скасоване, а податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001272304/0 скасоване в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 579 722,00 грн. В частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 090 723,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 року № 0001272304/0 - залишене без змін.

З урахуванням рішення ДПА у Житомирській області відповідачем 08.02.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3 090 723,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, позивачем дотримані всі визначені податковим законодавством умови для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із даними податкової декларації з податку на додану вартість від 20.07.2010 року за червень 2010 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року від 29.07.2010 року, позивачем задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 4 670 445,00 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається :

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, оформлену відповідно до вимог цієї статті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкові накладні, по яким суми ПДВ віднесені до податкового кредиту за квітень 2010 року в розмірі 2 551 975,00 грн., за травень 2010 року в розмірі 1 434 650,00 грн., відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

Посилання відповідача на порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту квітня 2010 року на суму ПДВ в розмірі 245 600,00 грн., у зв'язку із невключенням до складу податкових зобов`язань квітня 2010 року підприємствами-постачальниками обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки чинне законодавство не передбачає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі виконання платником податку усіх передбачених законом умов щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, залежить від додержання податкової дисципліни третіми особами.

На думку податкового органу, вищевказане порушення позивачем встановлене актом від 03.08.2010 року № 5069/23-2/26607343, за результатами якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 року № 0000972304/0.

Проте, при розгляді первинної скарги в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 245 600,00 грн. було скасоване податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 року № 0000972304/0, прийняте на підставі висновку акта перевірки від 03.08.2010 року № 5069/23-2/26607343, яким і встановлено зазначене вище порушення.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту травня 2010 року на суму ПДВ 5 354,00 по податкових накладних ТОВ «Гюльсан Україна», ФОК «Динамо», так само як і порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону в частині завищення податкового кредиту по ряд. 12.1 податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року на загальну суму 5 1352,00 грн., не вплинули на розмір бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого в червні 2010 року, оскільки уточнюючим розрахунком від 29.07.2010 року позивачем самостійно виправлено виявлені помилки.

При розрахунку бюджетного відшкодування за червень 2010 року позивачем правомірно не враховані результати позапланової виїзної перевірки за актом № 5069/23-2/26607343 від 03.08.2010 року та планової виїзної перевірки за актом № 4065/22/26607343 від 16.07.2010 року, про які зазначає податковий орган, оскільки податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі останніх, скасовані рішеннями ДПА у Житомирській області № 25355/А-С/25-009 від 24.12.2010 року, № 25327/А-С/25-009 від 24.12.2010 року, № 4916/А-С/25-009 від 04.03.2011 року та рішенням ДПІ у м. Житомирі № 59412/10/25-003 від 15.10.2010 року.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі № 806/6704/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді Н. Є. Маринчак

А. О. Рибченко