Ухвала суду № 42762825, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/63097/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УкрНДІгаз» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УкрНДІгаз» про стягнення заборгованості на суму 133355 грн. 66 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити.

В письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що громадянам, які працювали на підприємстві Філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» (зареєстрована в УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова як платник страхових внесків (реєстр. номер 16), проте не має статусу юридичної особи, а головним підприємством є ПАТ «Укргазвидобування») були видані довідки для призначення та обчислення наукових пенсій.

Відповідач листом від 17.01.2014 року № 384/33-03 направив на адресу Філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» (пізніше переадресовані до головної компанії (юридичної особи) - ПАТ «Укргазвидобування») повідомлення щодо відшкодування суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначеної згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій, виходили з того, з чим погоджується колегія суддів, що станом на час розгляду даної адміністративної справи, Філією «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування» не було виконано зазначеного вище обов'язку, щодо відшкодування суми витрат на покриття сум наукових пенсій пенсіонерам в сумі 133 355,66 грн., а необхідні дії для досудового врегулювання спору Управлінням було проведено шляхом надіслання відповідних повідомлень на адресу Філії «УкрНДІгаз» ПАТ «Укргазвидобування», які також були отримані відповідачем. Таким чином, за відповідачем рахується вказана несплачена заборгованість перед позивачем.

Відповідно із вимогами статті 24 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність», держава встановлює для наукових працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність, наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Згідно пункту 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково - педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 року, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно пункту 5 наведеного Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку, у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку, підприємства зобов'язані щомісяця до 25 числа вносити до Пенсійного фонду України кошти для виплати різниці у розмірі пенсії виплаченої науковим працівникам.

Відповідачу були направлені повідомлення, що підтверджено матеріалами справи, однак станом на день розгляду справи заборгованість не погашена, а отже позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційної скарги, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець