Ухвала суду № 42762815, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/20632/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у справі за його позовом до Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Осмолода» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Пенсійний фонд звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Спільного українсько-ізраїльського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова компанія «Осмолода» про стягнення коштів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач зареєстрований Рожнятівською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 05.09.2001 року, присвоєно ідентифікаційний номер № 31563007 та включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім того, відповідач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі, як платник єдиного внеску.

Згідно поданого Звіту за липень, серпень, вересень 2012 року, загальна сума єдиного соціального внеску самостійно нарахованого відповідачем та підлягає сплаті до Пенсійного фонду України становить 108825 грн. 08 коп., що піддержується, зокрема, картками особового рахунку платника єдиного внеску за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за вказаний період, а отже сума недоїмки підлягає стягненню в судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної заяви, зазначив, що право пенсійного органу на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки обумовлене дотриманням відповідної процедури, при чому не надіслання відповідачу вимоги про недоїмку з вказаними сумами боргу вказує на її не дотримання. Відтак, не має підстав для звернення відповідача до адміністративного суду із зазначеним позовом.

Із зазначеними висновками судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у відповідній редакції) передбачено, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань зокрема: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 13 цього ж Закону Пенсійний фонд та його територіальні органи, зокрема мають право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає її в порядку, встановленому законом.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Враховуючи вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що право на звернення пенсійного органу до суду мало передувати вчиненням ним певних дій, зокрема винесенням та надісланням відповідачу відповідних вимог про недоїмку боргу зі сплати сум страхових внесків.

При цьому, колегія суддів, звертає увагу на наявні в матеріалах справи копії корінців вимог виставлених відповідачу разом із повідомленнями про вручення, які не були дослідженні у суді апеляційної інстанції (подані позивачем разом із апеляційною скаргою).

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для з'ясування цього питання в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року у цій справі скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець