Ухвала суду № 42762802, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/60039/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_4 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», у якому просила: визнати протиправними дії начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Черноволова В. А. щодо винесення постанови від 05.07.2013 року про скасування постанови від 10.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП №33289527; скасувати зазначену постанову від 05.07.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм процесуального права, позивач, через свого представника звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Письмових заперечень на касаційну скаргу від відповідача до суду касаційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 10.06.2013 року держаним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв'язку з визнанням рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.03.13 у справі № 22-ц/774/2343/13 виконавчого напису нотаріуса, на підставі котрого відповідне виконавче провадження було відкрито, таким, що не підлягає виконанню.

26.06.2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ скасував рішення апеляційної інстанції, у зв'язку з чим 02.07.2013 року представник стягувача - ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень ДВС України зі скаргою на постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33289524 від 10.06.2013 року, про що начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволов В.А. своєю постановою від 05.07.2013 року скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №33289524 від 10.06.13, зобов'язав державного виконавця провести виконавчі дії в порядку встановленому законом.

Не погоджуючись із вказаною постановою начальника відділу, позивач звернувся до суду.

Суди попередніх інстанцій, з чим погоджується колегія суддів, виходили з того, що відповідачем доведено правомірність вчинених виконавчих дій.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Законодавство визначає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Вимоги до оформлення виконавчого напису та строк пред'явлення виконавчого документа (виконавчого напису) до виконання викладені у ст.89 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання виконавчих документів є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до частини другої статті 83 вказаного Закону начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 18 Цивільного кодексу України регламентовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі. Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що є підставою для здійснення державною виконавчою службою дій з примусового виконання.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вказаний виконавчий напис нотаріуса був визнаний законний судом касаційної інстанції, а відтак є виконавчим документом на підставі якого можуть проводитись виконавчі дії, отже начальник відділу примусового виконання рішень ДВС України скасувавши постанову держаного виконавця про закриття виконавчого провадження, використав надані йому права у відповідності із законом і не допустив у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій і обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець