Ухвала суду № 42756372, 16.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/964/15 Справа: № 629/4361/14-ц Категорія: "договірні правовідносини" Головуючий 1 інстанції: Смірнова Н.А. Доповідач: Малінська С.М.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді - Малінської С.М.,

Суддів - Бровченка І.О.,

Даниленка В.М.,

за участю - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 листопада 2014 року по справі за позовом Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року КС "Лозівський взаємний кредит" звернулася до суду з названим позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19 жовтня 2011 року позовну заяву КС "Лозівський взаємний кредит" задоволено.

22 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_3 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків,а ухвалою цього ж суду від 17 листопада 2014 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.364-1 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст.364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 121 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Лише в разі не виконання позивачем вимог вказаної ухвали суду у встановлений строк у суду є підстави для повернення позову, як неподаного відповідно ч.2 ст.121 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Як роз'яснено у п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (далі Постанова) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Вирішуючи питання про повернення заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції послався на недоліки, які є формальними та не можуть бути підставою для обмеження передбаченого Конституцією України права звернення до суду.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Оскільки передбачені цивільним процесуальним законом підстави для визнання заяви ОСОБА_3 неподаною та її повернення відсутні, ухвалу суду не можна вважати такою, що постановлена з дотриманням вимог закону.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді - скасуванню, з направленням справи до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 листопада 2014 року скасувати.

Цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Лозівський взаємний кредит" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді