Рішення № 42751579, 12.02.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1887/14-ц Номер провадження 22-ц/786/489/15Головуючий у 1-й інстанції Новак Ю. Д. Доповідач ап. інст. Чічіль В. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ЕН Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

За участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 3 липня 2008 року станом на 31 березня 2014 року у розмірі 17 415,64 грн., до суми якої банком включено штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штраф (процентна складова) 805,51 грн., а решту складають платежі по кредиту.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 3 липня 2008 року: 2 124,54 грн. заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом, 1 091,82 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 160,81 грн. - штраф (процентна складова), а всього - 3 377,17 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок відшкодування понесених судових витрат 47,23 грн.

У решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку рішення місцевого суду оскаржено ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі.

Між тим, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року вже було предметом перегляду апеляційним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_2, та за результатами якого колегією суддів ухвалено рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2015 року, яким у задоволенні позову ПАТ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено.

Відповідно до положень ст. 318 ЦПК України, якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити частково.

Виходячи зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 3 липня 2008 року ОСОБА_2 на підставі анкети-заяви №б/н отримав у ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») кредитну картку №4149625301012876 з кредитним лімітом у розмірі 15 000,00 грн., з базовою процентною ставкою по кредитному ліміту 2,5% на місяць.

Судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 18 460,33 грн. та судові витрати.

Представником ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечується, що судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року з відповідача у повному обсязі стягнута заборгованість за тілом кредиту, відсоткам та комісії, проте даний судовий наказ не виконано.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Таким чином, задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом стягнення судовим наказом Київського районного суду м. Полтави від 7 квітня 2010 року заборгованості за тілом кредиту припиняє зобов'язання ОСОБА_2 щодо сплати платежів по нарахуванню відсотків та інших чергових платежів за кредитним договором.

З цих підстав, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги банку стосовно переривання строків позовної давності та наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» по черговим платежам, оскільки банком вже отримано судовий наказ про стягнення заборгованості, що припиняє зобов'язання сторін.

Крім того, строк дії кредитної картки №4149625301012876, виданої на ім'я ОСОБА_2, закінчився у липні 2010 року (а.с. 123) та сплата відповідачем протягом 2010 року - 2014 року коштів, не спростовує висновок колегії суддів щодо відсутності правових підстав для стягнення нарахованих банком сум по кредитному договору.

Між тим, позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у даній справі не заявлялось.

Таким чином, підстав для стягнення на користь банку будь-яких сум за кредитною карткою не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 3, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль