Ухвала суду № 4275029, 23.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-12608/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 квітня 2009 року                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білгород – Дністровської ОДПІ на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року по справі № 23/168-04-6393 за позовом Білгород – Дністровського морського торгівельного порту до Білгород – Дністровської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2004 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року, позовні вимоги Білгород – Дністровського морського торгівельного порту до Білгород – Дністровської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002262301/0 від 11.08.2004 року – задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 22.04.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2007 рокукасаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Білгород – Дністровська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, суди дійшли помилкового висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень Кодексу торгівельного мореплавства України та не врахували вимоги Закону України «Про плату за землю», який є спеціальним законом, що регулює, зокрема, порядок обчислення земельного податку в Україні. Також, на думку відповідача було порушено вимоги п.1 ст.18 Земельного кодексу України, відповідно до якого до земель України відносяться всі землі у межах її території, у тому числі острова та землі, зайняті водними об’єктами, які по основному цільовому призначенню розподіляються на певні категорії.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, вважав встановленим факт наявності у позивача переплати за шість місяців 2003р. на суму 15893,85грн., та за шість місяців 2004р. на суму 41517,23 грн.

Свої рішення суди обґрунтовували тим, що відповідачем помилково визначено податкові зобов’язання позивача по земельному податку за 2003-2004р.р. з врахуванням при цьому 17,47 га намивних ґрунтів, які знаходяться у користуванні порту та створені за його рахунок, оскільки згідно ст.74 Кодексу торгівельного мореплавства України територією морського порту є відведені порту землі. До території морського порту також належать намиті, насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних технологій площі, створені за рахунок порту і за користування якими не стягується плата. 

З такими висновками судів попередніх інстанцій в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач – Білгород-Дністровський морський торговельний порт зареєстровано рішенням виконкомому Білгород-Дністровської міської Ради народних депутатів за № 1123 від 19.08.1993р., форма власності загальнодержавна.

Рішенням сесії Білгород-Дністровської міськради Одеської області №58-XXIV від 27.06.2002р. порту надана в постійне користування під розміщення та обслуговування будівель та споруд земельна ділянка площею 55,04 га, у тому числі 17,47 га намивні ґрунти, розташовані по вул. Шабській, 81.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради №452-XXIV від 29.08.2002р. Білгород-Дністровському морському торгівельному порту надано у постійне користування із земель міста ділянку, площею 4,000 га за адресою вул. Шабська, 81 для розміщення майданчику відкритого зберігання.

Відповідно до листа Білгород-Дністровського міського відділу земельних ресурсів за №860 від 08.07.2004р. за Білгород-Дністровським морським торгівельним портом рахуються площі: станом на 01.01.2003р. – 55,04 га, станом на 01.01.2004р. – 59,04 га. З даних, отриманих Білгород-Дністровською ОДПІ від Білгород-Дністровського міського відділу земельних ресурсів нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які використовуються Білгород-Дністровським морським торгівельним портом складає за адресою вул. Шабська, 81 – 41,34 грн. за 1 кв. м. (№ 7827/23 від 23.07.2004р.).

З наданого позивачем відповідачу уточнюючого податкового розрахунку земельного податку за 2003 рік (вх. №51037 від 20.07.2004р.), складеного ОДПІ на підставі рішення сесії Білгород-Дністровської міськради Одеської області №58-ХХІУ – від 27.06.02р., згідно якого порту надана в постійне користування під розміщення та обслуговування будівель та споруд земельна ділянка площею 55,04 га, у т.ч. 17,47 га намивні ґрунти, розташовані по вул. Шабська, 81, вбачається, що позивачем нараховано земельного податку у сумі 133910 грн. та сума штрафу (5% від суми недоплати податку 53231грн.) – 2661,55 грн.

Відповідно до додатку №1 до цього розрахунку площа земельної ділянки за адресою м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, яка використовувалася платником податку у виробничій діяльності складала 55,04 га.

Відповідно до додатку № 4 до цього розрахунку грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації ділянки площею 160000 кв.м. становить 0,504 грн., сума земельного податку, яка підлягає сплаті становить 80640грн. за рік.

Відповідно до додатку №5 до цього розрахунку по земельній ділянці площею 390400 кв.м. не встановлено грошову оцінку, позивачем застосовано ставку податку 0,2727грн., нараховано земельного податку, який підлягає сплаті 53231грн. за 6-ть місяців 2003р. (липень-грудень).

За наслідками проведеної працівниками Білгород-Дністровською ОДПІ перевірки Білгород-Дністровського морського торговельного порту з питань дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю за період з 01.04.2002р. по 01.08.2003р., відповідачем було складено акт №2750/2311-01125689 від 04.08.2004р., який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0002262301/0 від 11.08.2004р. про визначення позивачу податкових зобов’язань по податку на землю на суму 14809,93 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 12027,54 грн.

Зокрема, в акті перевірки податковий орган вказував про порушення позивачем вимог ст.ст.7,13 Закону України «Про плату за землю», а саме: застосування грошової оцінці земель, яка не підтверджена даними земельного кадастру, що призвело до заниження земельного податку на 14809,93 грн., у т.ч. по періодах: за 2003р. – 20216,64 грн., за 2004р. – 5406, 71 грн.

З огляду на такі обставини суди попередніх інстанцій з посиланням на положення Кодексу торгівельного мореплавства України прийшли до висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобов’язань з врахуванням  при цьому 17,47 га намивних ґрунтів, за користування якими не стягується плата.

При цьому, судами не було враховано, що згідно з частиною 1 статті 18 Земельного кодексу України до земель України віднесено усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до положень п.1 ст.58 зазначеного Кодексу до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об’єктами, болотами, а також островами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів.

До земель морського транспорту згідно вимог статті 69 Земельного кодексу України належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із визначенням, наведеним в ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст.194 Земельного кодексу України).

З огляду на зазначене, при вирішення питання щодо правомірності визначення податковим органом податкових зобов’язань позивача по земельному податку за 2003-2004р.р. на суму 14809,93 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на суму 12027,54 грн. судам необхідно врахувати положення законодавства і встановити до якої категорії відповідно до положень Земельного кодексу України віднесено землі, які перебувають у користуванні позивача та перевірити правомірність визначення ним суми податкових зобов’язань із земельного податку за спірний період виходячи із нормативної оцінки земельних ділянок, які знаходяться в його постійному користуванні, її відповідність даним державного земельного кадастру.

Крім того, слід зазначити, що з преамбули Закону України «Про плату за землю» вбачається, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Враховуючи межі застосування Кодексу Торгівельного мореплавства України, який регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства та за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, положення Закону України «Про плату за землю» є спеціальною нормою при визначенні розмірів та порядку плати за використання земельних ресурсів.

З огляду на наведене висновки судів попередніх інстанцій щодо превалювання Кодексу Торгівельного мореплавства України над положеннями Закону України «Про плату за землю» щодо визначення належності намивних ґрунтів є помилковим.

З урахуванням порушень, допущених судами при вирішенні цього спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Білгород – Дністровської ОДПІ задовольнити частково, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2005 року – скасувати, справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Степашко О.І.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                        Е.А. Рустам’ян