Ухвала суду № 42747712, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 804/17960/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі № 804/17960/14

за позовом державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року відмовлено у задоволені адміністративного позову державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001421502 від 27.03.2014 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку.

Постанова суду мотивована правомірністю оскарженого податкового повідомлення-рішення, з огляду на встановлений факт неправильного визначення підприємством розміру земельного податку, у зв'язку з безпідставним віднесенням земельної ділянки, яка перебуває у користування позивача, до земель залізничного транспорту, чим занижено розмір податкового зобов'язання, яке збільшено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Не погодившись з постановою суду, державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності визначення позивачем розміру земельного податку. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що розмір земельного податку, який визначено підприємством у поданих деклараціях, є обґрунтованим та розрахований за користування земельної ділянки, яка відноситься за цільовим призначенням до земель залізничного транспорту. При цьому, позивач зазначає те, що земельна ділянка використовується саме з метою забезпечення діяльності залізничного транспорту, а тому є усі підстави для віднесення вказаної земельної ділянки до земель залізничного транспорту та визначення розміру земельного податку саме виходячи із такого цільового призначення земельної ділянки.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи. Вивчивши подане клопотання колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. э Таким чином, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи. У поданому клопотанні позивач посилається на неможливість прибуття у судове засідання представника, у зв'язку з його зайнятістю в інших судових засіданнях. Надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом позивача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у визначені законом строки. З огляду на викладене справу розглянуто у відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, Новомосковською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з земельного податку з юридичних осіб відокремленого структурного підрозділу «Новомосковський шпалопросочувальний завод» державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» за 2011 - 2013 роки.

За результатами перевірки складено Акт від 27.02.2014 року №52/15-02/34879539, в якому зазначено про порушення підприємством вимог пункту 276.4 статті 276 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено розмір податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2011 - 2013 р.р. у розмірі 1 114 370,48 грн.

Такі висновки ДПІ, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Новомосковський шпалопросочувальний завод державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» є користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування землею від 21.01.1997р. ІІ - ДП №003384.

В наданих деклараціях, платником зазначена категорія земель - землі промисловості та річна сума земельного податку, що підлягає сплаті, розрахована з застосуванням 25 відсотків від суми податку, що є порушенням п.276.4 ст.276 ПК України, оскільки, відповідно до вказаної норми права податок за земельні ділянки, у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 2ього Кодексу, справляється за земельні ділянки, що відносяться до земель залізничного транспорту.

Згідно з відомостями Держкомзему земельна ділянка, що перебуває у користуванні підприємства, належить до земель промисловості.

З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про заниження підприємством земельного податку, у зв'язку з неправильним його обчисленням, що мало місце внаслідок невірного визначення підприємством цільового призначення земельної ділянки.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року №0001421502 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 1 392 963,10 грн. (1114370,48 грн. - основний платіж, 278592,62 грн. - штрафна санкція).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (у межах населених пунктів), що відносяться до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах), надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, та земельні ділянки, на яких розташовані аеродроми, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Отже, вказаної нормою права визначено пільгове оподаткування земельних ділянок, які, зокрема, віднесено до земель залізничного транспорту (крім земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах). Таким чином, визначальним для розрахунку земельного податку, у визначеному розмірі (25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу), є те, що земельна ділянка повинна бути віднесена до земель залізничного транспорту, але за винятком тих земельних ділянок, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди і які оподатковуються на загальних підставах.

Відповідно до пп.14.1.78-1 п.14.1 ст.14 ПК України землі залізничного транспорту - до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (відомостей про структуру та вартість земельного фонду) від 20.01.2010 року №93/27-1/10:25.01.2010, функціональне використання земельної ділянки - під шпалопросочувальний завод (землі промисловості).

Таким чином, функціональне використання спірної земельної ділянки не відповідає наведеному у пп.14.1.78-1 п.14.1 ст.14 ПК України поняттю земель залізничного транспорту, що б було правовою підставою для розрахунку земельного податку у відповідності до вимог п. 276.4 ст. 276 ПК України.

эКрім цього, згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі реакційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Тобто, підставою для віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії, від якої залежить ставка плати за землю, є її цільове призначення.

Згідно ст. 67 Земельного кодексу України, до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ст. 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як зазначено вище, відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (відомостей про структуру та вартість земельного фонду) від 20.01.2010 року №93/27-1/10:25.01.2010, який надано відділом Держкомзему у м.Новомосковську, спірна земельна ділянка віднесена до земель промисловості.

Крім того, з листа управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області листом від 23.01.2014 року вбачається, що за Новомосковським шпалопросочувальним заводом ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України" на праві постійного користування зареєстрована земельна ділянка площею 40, 1218 га, яка розташована за адресою вул. Північна, 25-А, м.Новомосковськ, Дніпропетровська область, цільове призначення - землі промисловості, функціональне призначення - для функціонування інфраструктури залізничного транспорту.

Таким чином, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що за даними земельного кадастру, які відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України є підставою для нарахування земельного податку, земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, відноситься до земель промисловості, у зв'язку з чим позивачем безпідставно, при розрахунку земельного податку, застосовано положення п. 276.4 ст. 276 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі №804/17960/14 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.02.2015 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк