Рішення № 42746407, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015

Справа №910/28065/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Агро»

До Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

Про стягнення 35 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гор-Агро» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі – відповідач) про стягнення 35 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ним помилково було перераховано грошові кошти на вже закритий рахунок контрагента в Публічному акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний банк «Київ», та після виявлення помилки повідомлено відповідача про необхідність повернення грошових коштів. Оскільки банком 35 000,00 грн. позивачу повернуто не було, зазначені грошові кошти є безпідставно набутими, з огляду на що, на думку позивача, мають бути повернуті відповідачем в порядку ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.14. порушено провадження у справі № 910/28065/14 та призначено її до розгляду на 15.01.15.

24.12.14. відповідачем було подано клопотання про зобов’язання позивача направити на адресу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Разом з тим, суд відзначає, що прийнятті позовної заяви № б/н від б/д до розгляду судом було встановлено, що у відповідності до опису вкладення в цінний лист з поштовим штемпелем датованим 11.12.14., позивачем було направлено відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами.

12.01.15. позивачем через відділ діловодства суду разом з документами для долучення до матеріалів справи, було подано клопотання про розгляд справи без участі повноваженого представника позивача за наявними в ній матеріалами.

13.01.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв’язку з неявкою в судове засідання 15.01.15. представників сторін та з огляду на невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 17.12.14., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.02.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 03.02.15. не з’явився, проте 31.01.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи без участі повноваженого представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 03.02.15. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.15. було відмовлено в задоволенні поданих 26.01.15. через відділ діловодства суду відповідачем клопотань про залучення третіх осіб, та в зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін і невиконанням відповідачем вимог попередніх ухвал суду в даній справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 12.02.15.

Представник позивача в судове засідання 12.02.15. не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.15. втретє не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, письмового відзиву на позов не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).

Зважаючи на те, що неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/28065/14.

В судовому засіданні 12.02.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 448 від 17.09.14. позивачем було перераховано отримувачу ТзОВ МП «МТС» на рахунок № 26000151176001 в ПАТ «АКБ «Київ», код 322498, грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн. з призначенням платежу «За косіння кукурудзи на силос згідно договору № 17 від 01.09.2014 р. в.т.ч. ПДВ 20% 5 833,33 грн.».

Позивачем було направлено відповідачу лист № 47 від 24.09.14. з повідомленням про те, що рахунок № 26000151176001 в ПАТ «АКБ «Київ», код 322498, закрито 05.11.13., а в договорі № 17 від 01.09.14. вказано р/р 26009105538001 в АТ «Імексбанк».

Таким чином, позивачем при формуванні платіжного доручення № 448 від 17.09.14. було допущено помилку, внаслідок чого було вказано невірні розрахункові реквізити і, як наслідок, помилково перераховано грошові кошти відповідачу в розмірі 35 000,00 грн. на рахунок № 26000151176001 в ПАТ «АКБ «Київ», код 322498.

З метою повернення помилково перерахованих коштів позивачем було направлено лист-звернення (№ 87 від 25.09.14.) до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», на які отримано відповідь № 08.1.2/1454 від 03.10.14., в якій відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку з закриттям у ПАТ "АКБ "КИЇВ" 05.11.13. поточного рахунку № 26000151176001 ТзОВ МП «МТС» (код ЄДРПОУ 31422241), кошти згідно платіжного доручення № 448 від 17.09.14. зараховані на балансовий рахунок № 3720 «Кредитові суми до з'ясування». Для проведення операції повернення коштів Банк оформив Меморіальний ордер № 18523610 від 18.09.2014 року. Але у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, Банк не виконав вищезазначений меморіальний ордер та узяв його для обліковування за позабалансовим рахунком № 9804 «Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що не виконані банком у встановлений законодавством України строк». Виконання меморіального ордеру буде здійснено Банком з урахуванням черговості надходження розрахункових документів до Банку та по мірі надходження коштів на кореспондентський рахунок.

Проте, вказані грошові кошти відповідач позивачу не повернув, що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Агро» з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.33 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі – Інструкція), якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Разом з тим, відповідач грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн. з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" у встановлений на те строк відповідачем не повернув.

Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, таке набуття здійснено за рахунок іншої особи, та відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, як наслідок помилки, обману, випадковості або інших підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо здійснює якісь неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на помилкове перерахування грошових коштів на закритий рахунок № 26000151176001 платіжним дорученням № 448 від 17.09.14. на суму 35 000,00 грн., встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 35 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, б. 16-22; ідентифікаційний код 14371869) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гор-Агро» (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вул. Дубнівська, б. 14А; ідентифікаційний код 34214727) 35 000 (тридцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно одержаних грошових коштів та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. – витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.15.

Суддя Т.М. Ващенко