Ухвала суду № 42744052, 23.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 січня 2015 року м. Київ В/800/246/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Іваненко Я.Л.,

Ліпського Д.В.,

Мойсюка М.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року, постановленої за результатами розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату єдиного внеску,

в с т а н о в и л а:

19 січня 2015 року ОСОБА_4 в порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року у справі №К/800/44133/14 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додав судові рішення Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року (справа №К/800/6202/14), від 6 червня 2013 року (справа №К/800/20437/13), в яких, на його думку, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі застосовано положення частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) та Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України знаходить підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України з урахуванням наступного.

Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.

Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правих норм.

Доводи, викладені в заяві, дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні і ті ж само норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Зокрема, в ухвалі від 14.08.2014 року, яка є предметом оскарження, касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що на особу, якій призначено пенсію за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ, не розповсюджуються правила, передбачені частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VІ, щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

В той же час, виходячи зі змісту судових рішень від 16 жовтня 2014 року (справа №К/800/6202/14), від 6 червня 2013 року (справа №К/800/20437/13), суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача (ФОП, який обрав спрощену систему оподаткування) права на звільнення зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ з огляду на отримання ним пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував одні і ті ж норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Керуючись статтями 235-240 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Допустити до перегляду Верховним судом України справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату єдиного внеску.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

Я.Л. Іваненко

Д.В. Ліпський

М.І. Мойсюк

І.Я. Олендер