Рішення № 42742779, 10.02.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/9/15

Єдиний унікальний № 742/4505/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., при секретарі Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 20047,99 дол. США, що становить 257057,41 грн. - заборгованість за кредитним договором № 11193306000 від 03.08.2007 та судові витрати. Позов мотивований тим, що відповідно до вказаного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000,00 дол. США зі сплатою 12,5 % річних, з погашенням кредиту та процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів не пізніше 02.08.2022. В забезпечення виконання зобов?язань позичальника була прийнята порука ОСОБА_2 Всупереч взятих на себе зобов?язань позичальник з грудня 2013 року не в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, у зв?язку з чим їй було надіслано листи-повідомлення з вимогою повернення боргу, які залишилися без реагування.

У свою чергу відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом, у якому просять визнати недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору порукиміж сторонами. Свої вимоги обґрунтовують тим, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту були порушені права позичальника, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, а саме: самостійність банку в частині розподілу коштів, що надійшли в рахунок погашення заборгованості; одностороння зміна процентної ставки; дострокове повернення суми кредиту; надмірне визначення пені, що є порушенням принципу справедливості, передбаченого ст.3 ЦК України. Такі підстави позивачі вважають достатніми для визнання правочину недійсним згідно вимог ст.203 ЦК України, а недійсне зобов?язання не підлягає забезпеченню.

Представник банку в судові засідання не з?явився, але у поданому письмовому клопотанні свій позов підтримує в повному обсязі, зустрічного - не визнає з мотивів його безпідставності та необґрунтованості. Оспорюваний кредитний договір вважає укладений на законних підставах, відповідно до вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 від себе, та ОСОБА_2 у суді проти позову до них заперечує, обґрунтовуючи це поданим зустрічним позовом, який повністю підтримує. У той же час, не може пояснити чи є заборгованість у неї за кредитним договором чи вона повністю виконала взяті на себе зобов?язання, оскільки погашення кредиту вона проводила різними сумами, але однією квитанцією. Як банком розподілялись сплачені нею кошти їй не відомо.

Вислухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (яке змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11193306000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 30000,00 доларів США, а остання зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 02.08.2022 згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 12,5% річних (а.с. 9-17).

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 30007Р245 (а.с. 18-19).

В забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з кредитного договору, 03.08.2007 в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11193306000 від 03 серпня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.1. якого іпотекодавець передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ст.ст. 1048 - 1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, що не оспорюється сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів належним чином не виконує, в результаті чого станом на 08.09.2014 утворилась заборгованість, яка відповідно до довідки-розрахунку заборгованості (виписки за кредитним договором) складає 20047,99 доларів США, що станом на 08.09.2014 за курсом НБУ (12,82 грн. за 1 дол.США) еквівалентно 257057,41 грн., з яких: 17796,49 доларів США (що еквівалентно 228188,43 грн.) - заборгованість за кредитом, у тому числі 1963,44 дол. США прострочена заборгованість за кредитом з 07.10.2013 по 08.09.2014;

1986,09 доларів США (що еквівалентно 25465,85 грн.) - заборгованість за процентами, у тому числі 1775,48 дол. США прострочена заборгованість за 01.12.2013 по 31.08.2014;

144,59 доларів США (що еквівалентно 1853,96 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, нарахована з 08.11.2013 по 08.09.2014;

120,82 доларів США (що еквівалентно 1549,17 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, нарахована з 06.01.2014 по 08.09.2014.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, тобто істотно порушила умови укладеного кредитного договору, що жодним чином не спростовано відповідачами-позивачами, як і розрахунку заборгованості проведеного банком, тому позов підлягає задоволенню зі стягненням із позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку суму заборгованості - 20047,99 доларів США, що станом на 08.09.2014 за курсом НБУ еквівалентно - 257057,41 грн..

Вирішуючи вимоги зустрічного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власноручно підписаний позичальником ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту № 111933066000 від 03 серпня 2007 року засвідчив її згоду з його умовами, підтвердив її здатність виконувати такі умови, які їй цілком зрозумілі та позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе, а також перед укладенням договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» (п.п. 7.12.).

З приводу непогодження позичальника щодо порядку зміни процентної ставки, то суд враховує роз?яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (п.28), що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі ст.1056-1 ЦК України у зв?язку з прийняттям Закону України від 12.12.2008 № 661-VІ, яким передбачено неможливість збільшення банком розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, то суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Тобто, при незворотності дії в часі закону, така норма не поширюється на оспорюваний ОСОБА_1 пункт кредитного договору.

Доводи позичальника щодо неправомірності вимог банку про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, а також стягнення пені, суперечать нормам ч.2 ст.ст. 1050, 549 ЦК України та умовам договору (Розділ 6, п.п.4.1.).

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України та згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п.7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За таких обставин, коли під час укладення кредитного договору та отримання позивачем кредиту в іноземній валюті було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, встановлених чинним законодавством України для даного виду правочину, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним кредитного договору та і відповідно договорів поруки та іпотеки, а значить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Відмовляючи по суті в зустрічному позові з мотивів його безпідставності, суд не вбачає необхідності вирішувати питання пропуску строку позовної давності.

Задовольняючи вимоги ПАТ «УкрСиббанк» згідно вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню в дольовому порядку по 1285,29 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 526, 551, 625, 629, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2- задовольнити повністю.

Стягнути в солідарному поряку з ОСОБА_1, ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 111933066000 від 03 серпня 2007 року в розмірі - 257057 (двісті п?ятдесят сім тисяч п?ятдесят сім) грн. 41 коп.

Стягнути з кожного ОСОБА_1 та ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 1285,29 грн. - судового збору.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позові до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О.Ільченко