Рішення № 42719446, 30.01.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/4157/13 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/417/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Брикайло М.В.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Львівської області в інтересах Львівської міської ради та Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року у справі за позовом Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Львівське комунальне підприємство "Янів-405" та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна від добросовісного набувача,-

встановила:

31.05.2013 року прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_10, та ОСОБА_11, треті особи: ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", ЛКП "Янів - 405" та Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР, в якому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м. від 24.07.2009 року зареєстрований в реєстрі за №1301 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10, скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 на вищевказане нежитлове приміщення та визнати право власності на це нежитлове приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор Шевченківського району м.Львова зазначав, що 06.07.2009 року на підставі заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №2-1666/2009 від 06.07.2009 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_12 громадянка ОСОБА_7, набула право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 39,5 кв.м. 24.07.2009 року ОСОБА_7 уклала договір купівлі-продажу №1301 з ОСОБА_13 щодо відчуження вищезазначеного нежитлового приміщення на користь останнього. 30.01.2010 року ОСОБА_13 подарував вказане вище приміщення громадянці ОСОБА_14, на підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 та зареєстрованого за №18. 02.03.2010 року ОСОБА_14 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_11, яка на підставі вищевказаного договору набула право власності на спірне нежитлове приміщення. На підставі вказаного договору ОСОБА_11 24.03.2010 року зареєструвала право власності на вищевказане нежитлове приміщення.

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року в позові Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Львівське комунальне підприємство "Янів-405" та Управілння комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна від добросовісного набувача - відмовлено.

Дане рішення оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з неправильним установленням обставин, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, які мають значення для справи. Вважає, що ОСОБА_7 набула у власність спірне нежитлове приміщення на підставі підробленого рішення суду, на підставі цього ж рішення зареєструвала право власності на вказане приміщення та в подальшому відчужила його. Львівська міська рада має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Рішення суду також оскаржив заступник прокурора Львівської області в інтересах Львівської міської ради.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції, при ухваленні рішення, були порушенні норми процесуального права, на підставі неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Також вважає, що відповідач набула у власність спірне майно незаконно. Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК Львівська міська рада, як власник, має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння, ОСОБА_11, оскільки мав факт вибуття майна з володіння не з її волі.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на підтримання апеляційних скарг, заперечення ОСОБА_5, ОСОБА_6 на апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що їх слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що позивач не надав, а суд у процесі розгляду справи не здобув доказів того, що Львівська міська рада на час звернення до суду або на час первинної реєстрації права власності на спірне приміщення була належним власником даного нерухомого майна, а тому відсутні підставі для визнання недійсним вказаного договору та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_11 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м. здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 24.03.2010 р. та визнання права власності на згадане нежитлове приміщення за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради.

Однак, з такими висновками суду колегія суддів не погоджується.

З матеріалів справи встановлено, що згідно копії рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.07.2009 р. № №2-1666/2009 за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м.

Згідно договору купівлі-продажу №1301 від 24.07.2009 року ОСОБА_7 відчужила ОСОБА_13 вищевказане нежитлове приміщення на користь останнього.

Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_15 та зареєстрованого за №18 ОСОБА_13 подарував ОСОБА_14 вищезазначене нежитлове приміщення.

Згідно договору купівлі - продажу від 02.03.2010 р. ОСОБА_14 відчужила на користь ОСОБА_11 вищезазначене нежитлове приміщення.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" № 25667159 від 24.03.2010 року право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі - продажу № 458 від 02.03.2010 р., посвідченого ОСОБА_16, приватним нотаріусом ЛМНО.

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Встановлено, що Пустомитівським районним судом Львівської області не ухвалювалось рішення від 06.07.2009 р. у справі №2-1666/2009, згідно якого за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м.

Так відповідно до інформації наданої Пустомитівським районним судом Львівської області, за № 2-1666/2009 наявна інша справа за позовом АП "Індекс банк" до ОСОБА_17 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_12 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області протягом 2008-2009р.р. не перебувала.

Відповідно до постанови від 27.01.2012 року СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області порушено кримінальну справу за фактом підроблення невстановленою особою заочного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області по справі №2-1666/2009 від 06.07.2009 року та придбання права на нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м. шляхом обману (шахрайство) вчиненого у великих розмірах, за ознаками злочинів передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 та ч. 3 ст. 190 КК України. На даний час слідство по справі не закінчено.

Таким чином встановлено, чого не заперечують сторони, що рішення від 06.07.2009 р. судом не було ухвалено, а тому ОСОБА_7 не набула право власності на вказане нежитлове приміщення.

Отже ОСОБА_7 набула у власність спірне нежитлове приміщення на підставі підробленого рішення суду, на підставі цього ж рішення суду зареєструвала право власності на вказане приміщення та в подальшому відчужила його.

Тому договір купівлі-продажу №1301 від 24.07.2009 року, за яким ОСОБА_7 відчужила ОСОБА_13 є недійсний.

З довідки №2302-2582 від 29.08.2014 року Управління комунальної власності Департаменту комунальної власності Львівської міської ради встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 було включено в реєстр житлових приміщень згідно рішення виконкому Шевченківської районної ради №192 від 14.04.1997 року. Цією довідкою також повідомлено, що з цього вбачається належність будинку до власності територіальної громади м.Львова.

В той же час встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №155 від 20.03.1998 року від імені Львівської міської ради відділ житлового господарства Шевченкіської РА уклав договір оренди на нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 з ЖЕК 405 (тепер Львівське комунальне підприємство "Янів-405") терміном на три роки для використання як кладову для двірників.

Отже територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради була належним власником даного нерухомого майна.

З врахуванням цього не заслуговують на увагу посилання відповідачів на те, що Львівська міська рада не була власником вказаного нежитлового приміщення.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Предметом судового дослідження по даній справі також є витребування майна від добросовісного набувача - ОСОБА_11

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК Україниякщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Судова колегія враховує і те, що відповідно до вимог п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_11 придбала нежитлове приміщення згідно договору купівлі - продажу від 02.03.2010 р. з ОСОБА_14, а тому є добросовісний набувач.

Згідно вимог п.26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Оскільки встановлено, що відсутнє рішення суду від 06.07.2009 р., на підставі якого спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння Львівської міської ради, тому слід вважати, що це нежитлове приміщення вибуло поза волею територіальної громади м. Львова і Львівська міська рада вправі витребовувати його від добросовісного набувача - ОСОБА_11 за правилами ст. 388 ЦК України.

За наведених обставин судова колегія прийшла до висновку про те, що укладений договір купівлі-продажу №1301 від 24.07.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 є недійсним, а тому позовні вимоги слід задовольнити та зобов'язати добросовісного набувача ОСОБА_11 повернути вищезазначене нежитлове приміщення.

З врахуванням наведеного рішення суду слід скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в користь Львівської міської ради по 232,53 грн. судового збору з кожного, врахувуючи сплачений Львівською міською радою судовий збір (575,80 +121,80 = 697,60. 697,60 : 3 = 232,53 грн. ).

Керуючись ст.ст. 303, 307ч.1 п.2, 309ч.1 п.п.2-4, 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області в інтересах Львівської міської ради та Львівської міської ради - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Львівське комунальне підприємство "Янів-405" та Управілння комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна від добросовісного набувача - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м від 24.07.2009 року зареєстрований в реєстрі №1301 укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_10.

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м, здійснену ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" 24.03.2010 р.

Визнати право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 39,5 кв.м, за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради.

Зобов'язати ОСОБА_11 повернути спірне нежитлове приміщення в розпорядження територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в користь Львівської міської ради по 232,53 грн. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.